Як Кличко "проспав" енергетичну незалежність для столиці
У травні 2024 року Київська міська рада ухвалила документ із довгою назвою — Концепція "Енергетичне відновлення: шлях до розподіленої когенерації". Формально він мав вигляд стратегічної відповіді на нову реальність: третій рік повномасштабної війни, регулярні удари по енергетиці та досвід масових відключень 2022 року.
Фактично ж цей документ став першим системним рішенням міста щодо створення локальної генерації електроенергії і тепла після початку повномасштабного вторгнення.
До цього моменту Київ залишався містом, критично залежним від централізованої генерації та великих енергетичних вузлів.
Документ, який з’явився після двох зим
Концепція передбачала розвиток локальних джерел комбінованого виробництва теплової та електричної енергії — когенераційних установок, які можуть працювати автономно від великих енергетичних об’єктів. Сам підхід відповідає сучасній логіці енергетичної безпеки: менші об’єкти складніше вивести з ладу одночасно.
Факт ухвалення концепції у травні 2024 року підтверджується матеріалами Київради та супровідними пояснювальними записками до рішення. Це означає, що системне планування розподіленої генерації в столиці було формалізоване лише через понад два роки після початку повномасштабної війни.
Що відбувалося до цього
Офіційні документи Київради за 2022-2023 роки не містять окремих комплексних рішень щодо створення мережі когенераційних установок у столиці. Йшлося переважно про відновлення пошкодженої інфраструктури та підтримку існуючих теплогенеруючих потужностей.
Це важлива деталь, оскільки саме у цей період українська енергосистема вперше пережила масовані ракетні удари по генерації та підстанціях. Ризики повторення атак були очевидними ще після зими 2022-2023 років. Проте рішення про системну децентралізацію енергетики міста з’явилося лише у 2024 році.
Когенерація як відповідь на нову війну
Когенераційні установки — це компактні енергетичні комплекси, які одночасно виробляють тепло і електроенергію. Їхня ключова перевага — розміщення ближче до споживача та можливість роботи в ізольованому режимі.
У 2024 році Київ перейшов від концепції до закупівлі обладнання. Саме тоді комунальне підприємство оголосило тендер на закупівлю 15 когенераційних установок загальною потужністю понад 60 МВт. Інформація про закупівлю міститься в електронній системі публічних закупівель.
Згідно з даними ProZorro, закупівля передбачала постачання обладнання з оплатою частинами — аванс і остаточний розрахунок після готовності до відвантаження. Переможцем тендеру, проведеного в червні 2024-го, стала фірма KTS ENGINEERING s.r.o. (Словаччина). За умовами угоди, переможець має поставити Києву 15 когенераційних установок до кінця 2025-го. Вартість закупівлі — 1,125 мільярда гривень.
Як зазначав заступник Кличка Петро Пантелеєв, на той час тривало виробництво цих установок на одному з європейських заводів.
Час як ключовий ресурс
Проблема цього рішення полягає не в самому напрямку. Розподілена генерація є стандартною практикою для міст, що працюють у кризових умовах. Питання полягає у часі його появи.
Між першими масовими відключеннями електроенергії восени 2022 року і ухваленням концепції минуло понад півтора року. За цей період Київ пережив щонайменше дві опалювальні кампанії в умовах енергетичної нестабільності.
Водночас інші українські міста почали експериментувати з локальною генерацією значно раніше, що підтверджується відкритими повідомленнями органів місцевого самоврядування та державних програм енергетичної підтримки.
Так, за словами віцепрем’єр-міністра — міністр енергетики Дениса Шмигаля, станом на початок 2026 року облаштування розподіленої генерації має позитивну динаміку у низці регіонів. Водночас Київ — пасе задніх.
"Якщо у 2024 році в експлуатацію було введено 225 МВт потужності, то за 2025 рік – 762 МВт. Найкращі показники у Київщини, Волині, Прикарпаття, Черкащини, Харківщини. Один з найгірших показників — у місті Києві. Введено в експлуатацію понад 250 когенеративних установок, ще близько 200 установок знаходяться на різних стадіях реалізації проєктів. Також встановлено 187 блочно-модульних котелень», — заявляв Шмигаль водночас наголошував, що з урахуванням критичного стану енергетики таких темпів явно недостатньо.
"Маємо ситуації, коли обладнання привезене, але через технічні затримки та неготовність документації його встановлення затягується. Це абсолютно неприпустимо. Буде персональна відповідальність. І будемо радикально прискорюватися", — резюмував він.
Найважча зима з початку великої війни
Наприкінці 2025-го та на початку 2026 року Київ переживав одну з найскладніших зим від початку повномасштабного вторгнення. Мер Віталій Кличко публічно заявляв про безпрецедентний тиск на енергетичну й критичну інфраструктуру столиці через регулярні масовані атаки Росії.
Сотні будинків тижнями залишалися без опалення внаслідок російського терору. Електропостачання здійснювалося за жорсткими графіками. У заявах мера лунали навіть припущення про можливу евакуацію, що провокувало бурхливі дискусії в соцмережах.
"Я не виключаю найгірший сценарій. Повної евакуації не буде — можливо, часткова, але це не можна назвати евакуацією. Це тимчасовий переїзд людей окремих категорій у передмістя, туди, де можуть бути сервіси", — заявляв Кличко журналістам.
І на цьому тлі постає запитання: що з Концепцією, ухваленою два роки тому? Станом на січень 2026 року когенераційні установки, закуплені містом у 2024-му й анонсовані до запуску на об'єктах теплопостачання в грудні 2025-го, досі перебували на етапі встановлення. У КМДА у відповідь на запит журналістів повідомили, що технічні умови для підключення когенераційних (газопоршневих) установок до електро- та газомереж уже отримані.
"У разі надзвичайних ситуацій КП "Київтеплоенерго" готове застосовувати резервні джерела тепло- електроживлення. Наразі всі теплоджерела підприємства, де є така можливість, забезпечені генераторами на випадок відключення електроенергії, що дозволяє оперативно відновити роботу під час знеструмлення", — наголошував заступник директора департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА Сергій Мрига на інших можливостях резервного живлення для об'єктів теплопостачання.
У жовтні 2025 року директор департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА Дмитро Науменко на сесії міськради запевняв, що роботи зі встановлення когенераційних установок на об’єктах критичної інфраструктури столиці вже виходять на фінішну пряму. І, мовляв, до грудня 2025 року все буде зроблено — "як і обіцяли".
Восени оптимізм демонстрував і міський голова Віталій Кличко. Він анонсував встановлення установок на об’єктах теплопостачання як резервних джерел живлення та зазначав:
"Ці об’єкти розподільної когенерації дозволять взимку додатково виробляти близько 100 МВт електроенергії для забезпечення критичної інфраструктури".
Дані публічних закупівель свідчать: восени "Київтеплоенерго" лише замовляло роботи з облаштування бетонних укриттів для когенераційних установок. Тобто йшлося не про запуск чи підключення, а про підготовчий етап — будівництво шелтерів. Після зведення та накриття цих укриттів мають відбутися тепломеханічне підключення установок і їх тестова експлуатація. І лише після цього можна говорити про повноцінну роботу обладнання.
Рішення ухвалене — а що далі?
Зима минула. 100 МВт — у заявах. Установки — у процесі встановлення. Ухвалення концепції стало точкою відліку. Але сам документ не створює енергію і не скорочує ризики відключень. Він лише визначає напрямок, у якому місто повинне рухатися. Повинне, але чомусь не рухається. Минуло майже два роки від ухвалення документа, яким заступники Кличка активно звітували на міжнародних майданчиках. Та у самому Києві, де Концепція мала перетворитися з паперу на конкретні рішення, помітних змін досі немає.
Це безвідповідальність, бездіяльність чи сплановані дії проти мешканців столиці з боку міської влади? І саме на цьому етапі починаються питання, які неможливо побачити у стратегічних документах.
