З глухого кута у глухий кут: чому мирні потуги Трампа подобаються Кремлю
Росія, не ховаючись за дипломатичними хитромудрощами, висловлює повну підтримку Трампу. Той, не ховаючись за моральними принципами, тисне на Україну та Європу. Європа під цим тиском дає тріщини. Україна — тримається.
Як Трамп і Путін грають в одній команді
TrueUA детально аналізував американську безпекову стратегію, в якій Україна — ритуальна жертва задля заробітку США на поновленні економічних відносин із Росією. Глава МЗС РФ Сергій Лавров учора заявив, що під час зустрічі Путіна зі Стівом Віткоффом були вирішені "всі непорозуміння і недоліки в комунікації". Що можна витлумачити наступним чином: тиск Трампа на Україну узгоджений із Кремлем. Тобто американський президент не безсторонній посередник.
Це отримало кілька підтверджень і в заявах глави Білого дому, який повторює наративи російської пропаганди про програш України у війні, і навіть спільні позиції США та Росії під час голосування в ООН. Так, прес-секретар російського диктатора Дмитро Пєсков днями повідомив, що останні заяви Трампа збігаються з баченням російської сторони.
"Багато в чому, щодо питання членства в НАТО, щодо питання територій, щодо питання того, як Україна втрачає території, це відповідає нашому розумінню", — зазначив він.
Також США виступили проти резолюції про Чорнобиль разом із Росією, Білоруссю, Китаєм, Нікарагуа, Конго і Нігером. У резолюції, зокрема, висловлюється "глибока стурбованість" через пошкодження безпекового конфайнменту реактора №4 після удару російського дрона 14 лютого 2025 року. У документі йдеться, що атака поставила під загрозу багаторічні міжнародні зусилля щодо забезпечення безпеки об’єкта.
Власне, всі останні заяви Трампа — з проросійським контекстом. Хоча це подається в обгортці необхідності "врахування реалій" чи жалісливістю за загиблими у війні. Але тут варто зауважити, що за цим словесним "лушпинням" втрачається головне, — а що ж у документах, які обговорюються на зустрічах офлайн та онлайн. Про їхній зміст світ дізнається переважно з джерел ЗМІ. Причому інформація в них часто взаємовиключна. Відомо, що базовим є план із 20 пунктів — угода між Україною, США, Росією та Європою, окремо є документ з трьох пунктів запевнень про безпеку України, ще чотири пункти — зобов’язання США щодо НАТО і 12 пунктів — угода між Штатами й Росією. Все це обговорюється в комплексі, але поки що немає остаточного документа, який би влаштовував усі сторони.
Вчора Володимир Зеленський підтвердив, що у найскладнішому пункті, територіальному, розбіжності зберігаються. Американці наполягають на тому, щоб ЗСУ вийшли з не окупованих земель Донецької області й там виникло те, що вони називають "вільною економічною зоною", а росіяни — "демілітаризованою територією". У баченні американців російські війська туди не заходять. Але хто керуватиме цією територією, вони не знають.
"Коли ви кажете нам про компроміс, ви маєте давати справедливий компроміс", — наголосив Зеленський.
Також, за його словами, "повинен бути якийсь моніторинг". Себто зараз це має вигляд понятійної домовленості, з росіянами в це Україна гратися не буде. Підсумовуючи на тему територій, президент наголосив, що відповідь має дати український народ у форматі виборів чи у форматі референдуму.
Ще одне питання, по якому домовленостей нема, — хто контролюватиме Запорізьку АЕС. Росіяни хочуть лишити її собі, Україна проти. Існує варіант, що там хазяйнуватимуть американці, а російські війська звідти відійдуть. Тоді Україна і США якось ділитимуть прибуток на двох. Проте Росія категорично це не підтримує.
Як бачимо, вимоги України є абсолютно справедливими, проте американці продовжують підігравати росіянам. Якщо так триватиме далі, переговори не вийдуть з глухого кута. При цьому з боку США немає жодного кроку, який би змусив Росію до поступок. І, видається, робити ці кроки Трамп не планує.
Підрив єдності ЄС та емоційні гойдалки. Як Трамп протискає свій "мирний план"
На тлі такої політики американської адміністрації чуємо тривожні дзвіночки з Європи, — вона втрачає єдність. Вже всім відома історія про те, як прем’єрка Італії Джорджа Мелоні, знана своєю дружбою з Трампом, переконувала Зеленського піти на поступки. Італійці потрохи відходять від продовження військової допомоги Україні. І не тільки вони. За даними аналізу Інституту світової економіки в м. Кіль (Німеччина) загалом до кінця року фінансування війкової допомоги Україні з боку європейців може стати найменшим із часу початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Міф про "скорий кінець війни" завдяки "мирному плану" Трампа знижує бажання окремих країн ЄС вкладати кошти у купівлю зброї для нашої країни.
Друга відома історія — вперте небажання прем’єра Бельгії Барта де Вевера поступатися у питанні "репараційного кредиту". З одного боку тут чітко проявився шкурний інтерес бельгійської влади, яка отримує відсотки з цих грошей, з іншого — частково її можна зрозуміти, адже, спостерігаючи за тим, як Трамп і Путін спільно послаблюють Європу, бельгійці бояться лишитися наодинці у випадку судових позовів росіян за вилучені заморожені активи. Щоправда, начебто відстоюючи свій інтерес, де Вевер проявив себе у повній "красі", виголошуючи кремлівські наративи про те, що "Росія не програє" та про "крадіжку" російських грошей Євросоюзом. Принагідно нагадаємо, що Бельгія — лідер в Європі з імпорту російського скрапленого природного газу. Такі от гнучкі цінності у бельгійських можновладців.
Трамп своєю багатомісячною "миротворчою" діяльністю вніс нервозність і тривожність в Європу. На нашому боці міцно стоять Велика Британія, Німеччина та Франція — члени "коаліції рішучих", проте вони також не можуть переконати главу Білого дому перемикнути свій тиск із Києва на Москву. Гірше того, вони бояться, що Трамп не лише послаблюватиме присутність американської сили в Європі, а й виведе свою державу з НАТО. Коли генсек Альянсу Марк Рютте каже, що учасники західного військово-політичного блоку є наступною ціллю Росії, тому країнам-членам не варто "занадто самозаспокоюватися", він не займається порожнім алярмізмом.
Емоційні гойдалки, які влаштовує Трамп українцям, — окрема проблема. Іноді здається, що робиться все для того, щоби підірвати бойовий дух українців. Сама собою вимога без бою вийти з частини Донецької області є абсурдною та повністю неприйнятною українськими військовими. Та й нашим суспільством загалом. За даними опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), проведеного 19 вересня — 5 жовтня 2025 року, 54% українців категорично проти будь-яких поступок (у червні таких було 52%), 38% готові прийняти певні втрати (без змін). А коли йдеться про офіційне визнання окупованих територій частиною країни-загарбниці, то вже 67% українців проти, лише 24% готові погодитись. Передача під контроль Росії територій, які зараз контролює Україна — 71% проти, лише 19% згодні. А після того, як почався відвертий тиск американців на Україну, зі значною часткою ймовірності кількість наших співгромадян, хто проти здачі територій, виявиться ще більшою. Та як всі ж зрозуміли із заяви Трампа про 82% тих, хто хоче "мирної угоди", він користується російською пропагандистською арифметикою.
Яким виявиться підсумок переговорів? Росія відмовиться від плану з 20 пунктів. І ось тоді настане момент істини для американців і світу, на чиєму боці опиниться Трамп…
