.png.webp)
Орбан 2.0. Які проблеми для України, Польщі і ЄС створить Навроцький
Кароль Навроцький став обраним президентом Польщі, обійшовши свого конкурента, мера Варшави Рафала Тшасковського лише на 1,78%. Хоча після першого туру та перших екзит-полів він програвав. Завдяки чому правий кандидат обіграв ліберала?
П’ять ключових причин перемоги Навроцького
Президентські вибори у Польщі порівнюють за виборами президента Румунії. В обох східноєвропейських державах ЄС своїх керівників обирали майже в один час — коли румуни 18 травня голосували у другому турі, у поляків був перший. Також у цих країнах у другому турі змагалися правий кандидат проти ліберала. Крім того, в обох випадках за президентство боровся мер столиці. Тільки Нікушор Дан став президентом, а Рафал Тшасковський — ні. Причому вже вдруге. Вперше він програв на минулих президентських виборах п’ять років тому Анджею Дуді. Дуда, як нині Навроцький, ішов за підтримки правоконсервативної партії "Право і справедливість" ("ПіС").
А ще румунські й польські вибори порівнюють у зв’язку з безпрецедентним втручанням у перебіг кампанії третіх країн. І не тільки Росії, до чого вже звикли, а й США. Після повернення Дональда Трампа до Білого дому трампісти підтримують в Європі ультраправих політиків — розкольників Євросоюзу. До цього "правого інтернаціоналу" належать лідер партії AUR Джордже Сіміон, який програв президентство в Румунії, "Альтернатива для Німеччини", де лідеркою є Аліс Вайдель та Кароль Навроцький.
Тут згадані тільки ті політики і партії, які вже мали шанс поборотися за владу. Найбільшим невдахою став Сіміон, а от ставка на Навроцького — спрацювала. Хоча після першого туру, в опитуваннях між першим і другим турами, у перших оприлюднених екзит-полах перемога була за Тшасковським. До останнього здавалося, що і в Польщі трампісти не отримають очікуваного результату. Чому ж Навроцький присоромив прогнозистів? Виділимо п’ять ключових причин.
Перша причина: переможець виборів балотувався за підтримки "ПіС", але не є членом цієї парії. Для пересічного виборця такий статус Навроцького мав привабливий вигляд, адже той не залежав від волі партійних босів. Натомість Тшасковського у Польщі вважають креатурою прем’єра Дональда Туска. Тобто, менш самостійним.
Друга причина: польські виборці проголосували за баланс влади між "Громадянською платформою", яка тримає уряд, та опозиційною партією "Право і справедливість". Так поляки голосують не вперше, вочевидь, вони вважають, що уряд та крісло президента в руках однієї партії — це погана історія. Так було, коли саме консерватори "ПіС" мали всю повноту влади у Польщі, а ліберали перебували в повній опозиції. Після парламентських виборів у жовтні 2023 року партія Туска отримала право формувати правлячу коаліцію Зате у консерваторів лишався свій президент Дуда. Можливо полякам сподобався цей політичний паритет. Але з Навроцьким він порушиться, про що ми поговоримо згодом.
Третя причина: Навроцький — патріот, який сповідує граційні християнські цінності, історик, відомий націєцентричними поглядами на історію Польщі та її сусідів. Через це мала і матиме проблеми з ним Україна. Та і не тільки ми. Але понад 50 відсотків поляків, як бачимо за підсумками виборів, захопив правий популізм, в якого перегляд історії є однією з ключових технологічних "фішок". Проєвропейський ліберал із навіть дещо лівими поглядами Тшасковський цьому тренду не відповідав.
Четверта причина: агітація за Навроцького зовнішніх сил, що створило ефект масштабної підтримки цього кандидата. Чого лише вартий особистий прийом Трампом в Овальному кабінеті. Крім того, з польським кандидатом у президенти зустрічалися глава Держдепу Марко Рубіо, спікер Палати представників Джеймс Джонсон, голова кабінету президента США Сьюзі Вайлс, міністр здоров’я Робертом Кеннеді та інші посадовці.
П’ята причина: технологічна допомога Навроцькому від ультраправих проросійських політиків, що забезпечило перетік до нього їхнього електорату. Висуванця "ПіС" у другому турі підтримав радикал Гжегож Браун, який у першому турі несподівано для всіх посів четверте місце, а "конфедерат" Славомір Менцен на словах не підтримав, але влаштував Навроцькому і Тшасковському "кастинг" для своїх виборців — запросив обох до розмови й запропонував їм підписати декларацію з восьми його вимог. У ній два пункти стосувалися України — про відмову нашій державі у членстві в НАТО та про заборону відправки польських солдатів на територію нашої країни. Тшасковський під вимогами проросійського політика не підписався, а Навроцький підпис поставив. Цей жест, судячи з підсумкових результатів виборів, сподобався виборцям "конфедератів".
Чого очікувати від нового улюбленця польських виборців
Президент Зеленський привітав новообраного главу сусідньої держави:
"Польща, яка зберігає силу національного духу та віру в справедливість, була і залишається опорою регіональної та загальноєвропейської безпеки й сильним голосом, що захищає свободу і гідність для кожної нації. Зміцнюючи одне одного на нашому континенті, даємо більше сил Європі в глобальній конкуренції та наближаємо досягнення реального й тривалого миру. Розраховую на незмінно плідну співпрацю з Польщею і особисто з паном президентом".
Зауважимо: Дуда неодноразово бував у нас під час війни, виступав у парламенті. Водночас підписання Навроцьким декларації українофоба Менцена взагалі має вигляд антиукраїнських кроків.
Показовими для розуміння, як складуться відносини України й Польщі за президентства Навроцького, були теледебати між учасниками другого туру виборів. Правий кандидат розповідав, що "Президент Зеленський погано ставиться до поляків" (звідки він це взяв — невідомо), і що Польща має вимагати ексгумації жертв Волинської трагедії. Раніше Навроцький казав, що не пустить Україну до ЄС та НАТО, доки українці не визнають свою причетність до подій на Волині часів Другої світової війни. Тшасковський парирував опоненту, що Польща у відносинах з Україною має відстоювати власні економічні інтереси, однак зараз повинна допомагати українцям перемогти у війні з Росією. Також Тшасковський наголосив, що Навроцький у питаннях України "нічого не розуміє".
Якщо коротко, то ми отримали у Варшаві другого Орбана. Новий польський президент не буде поводитися так нахабно з ЄС, як це робить угорський прем’єр, бо у Польщі ключові політичні важелі в уряду, а не в президента, а от щодо нашої держави він викручуватиме руки й займатиметься шантажем складними питаннями спільної історії. Президент Навроцький стане серйозним гальмом на шляху України до Євросоюзу.
Але проблеми з ним очікують перш за все на поляків. Під час вояжу до Америки він казав, що під час перебування при владі уряду Туска відносини Польщі із США погіршилися, що Туск стоїть на чолі "антиамериканського заколоту, творячи альтернативу для НАТО в ЄС". Ці заяви означають, що з великою долею ймовірності Навроцький спричинятиме конфлікти з урядом Туска задля розвалу урядової коаліції й нових виборів, на яких значні шанси на перемогу матимуть "ПіС" та ультраправі "конфедерати". Простіше кажучи, замість балансу сил поляки можуть отримати потужну політичну нестабільність. Що одразу відобразиться на загальній політиці ЄС і на нас.
А чи можливий оптимістичний сценарій? Навроцький не любить Україну, Брюссель, єврочиновників, польських лібералів, однак він дуже антиросійський політик, прихильник посилення НАТО. То ж багато що залежатиме від того, кого він візьме до себе радниками — істориків із претензіями на істину в останній інстанції чи розумних економістів, які мислять вигодою для майбутнього Польщі. Якого не може існувати без сильної України, яка переможе путінську Росію. Залишається сподіватися, що Навроцький забуде про свій підпис під декларацією Менцена, діятиме в інтересах Європи, а не Білого дому, і з нього вийде не такий страшний "чорт", яким його малюють.