"Політичні гойдалки" Трампа: чому президент США знову став на бік України
Ми та наші європейські партери сподіваємося, що з мізків Трампа "дух Анкориджа" вивітрився остаточно. Проте рік тому глава Америки також схилявся на бік України, а потім, після телефонних контактів, зустрічав Путіна на Алясці з червоною доріжкою.
Переломне засідання "Великої сімки" у Франції
TrueUA, аналізуючи перші заяви з французького Евіана, де відбулося засідання "Великої сімки", зауважував, що в позиції Трампа щодо війни в Україні не спостерігається рішуча зміна на нашу користь. Втім, різні високопосадовці та ЗМІ переконують: глава Білого переглянув ставлення до України і не бачить бажання Москви йти на серйозні переговори.
Так, за словами президента Франції Еммануеля Макрона, "американці вперше схвалили текст щодо України, в якому зазначається, що вони більше не є нейтральним посередником, а стоять разом з нами у питанні підтримки територіальної цілісності України, надання військової допомоги, енергетичної підтримки та санкцій проти Росії".
Він також розповів історію про те, як радники переконували Трампа у швидкій поразці України і тому він, буцімто, наполягав на угоді з територіальними поступками. Простіше кажучи, фактично здав Путіну українців під час зустрічі на Алясці.
Ще не встигли учасники саміту G7 роз’їхатися, як із боліт понеслося: американці не дотримуються "духу Анкориджа". На це жорстко відповів глава Держдепу США Марко Рубіо:
"На Алясці не було жодної угоди, на Алясці була пропозиція, але це так і не стало угодою".
Простіше кажучи, "дух Анкориджа" — вигадка кремлівської пропаганди. На питання журналістів, про що ж розмовляли Трамп і Путін, Рубіо пояснив: російський диктатор наполягав на передачі Україною Росії всієї Донецької області, порушувалися ще деякі питання, але угоду ніхто не укладав.
Відповідь Рубіо зачепила головного путінського дипломата Сергій Лаврова, який вдався до маніпуляцій. Мовляв, одна сторона — Сполучені Штати — запропонувала, інша — Росія — погодилася з цими пропозиціями. У неділю цю ж версію переповів Путін: угоду не підписували, проте компроміси на Алясці пропонувала американська сторона. Тобто тепер Трампу вилазить боком дипломатія в стилі Віткоффа, який виконував роль човника між Вашингтоном і Москвою, таємно зустрічався з посланцем Кремля Кирилом Дмитрієвим та навіть ділився з росіянами секретами, як розмовляти з Трампом. І якщо колись нинішньому главі Америки оголосять імпічмент, про його "шури-мури" з Путіним в Анкориджі обов’язково захочуть почути на слуханнях у Конгресі.
Але повернемося до саміту G7. Як слушно зауважують аналітики, корекція бачення Трампом ситуації пов’язана з успіхами українських глибинних санкцій проти Росії у вигляді дронових та ракетних ударів по НПЗ і військових заводах.
"Він (Зеленський, — ред.) досить добре справляється, як не крути, він принаймні тримається. Багато людей гине з обох боків, але я думаю, що він справляється досить добре. Треба сказати, що він сміливий, у нього чудове обладнання, і в нього чудові люди, у нього — бійці", — казав Трамп генсеку НАТО Марку Рютте.
І, що важливо, після зустрічі в Евіані глава Білого дому не робив заяв, які б за настроєм відрізнялися від цієї.
Чи витримає Трамп без спілкування з Путіним до саміту НАТО
"Реальність чітко засвідчує одне: якщо "дух Анкориджа" навіть існував, то зараз він точно мертвий. Для Росії урок Анкориджа полягає в тому, що будь-який мирний план, розроблений без участі України, приречений стати духом і розвіятися. Москві час перестати вірити у духів і натомість відповісти на серйозні пропозиції України сісти за стіл переговорів та завершити війну", — наголошує глава МЗС України Андрій Сибіга.
Та чи не поспішають українці радіти змінам у голові мінливого Трампа? На його позицію могли вплинути кілька чинників.
- Перший: до Франції на саміт він їхав із принаймні задекларованою угодою з Іраном. Зараз всі знають, що угода так і не стала міцною, іранці та американці обмінялися ударами і переговори пішли по новому колу. На Близькому Сході Трамп застряг, і ця проблема весь час відволікатиме його від інших важливих проблем.
- Другий чинник: за повідомленням ЗМІ, в Евіані партнери по "Великій сімці" пообіцяли американському лідеру долучитися до розмінування Ормузької протоки. Подібний реверанс він оцінив.
- Третій чинник: вдало використаний Зеленським фотоматеріал наслідків удару росіян по Києво-Печерській Лаврі. Це вразило Трампа.
- Четвертий чинник: до української теми президент США може повернутися тому, що вона для нього видаватиметься успішною на тлі неуспіху з Іраном. Йому потрібно не просто змістити увагу американського суспільства на щось інше, він прагне зробити це з рейтинговими дивідендами для себе. Дотиснути Росію до переговорів — успішна історія.
Втім, багато експертів сумніваються, що Трамп погодиться тиснути. Найімовірніше, послухає заяви з Москви, а Путін вже скиглить про "безпрецедентний тиск" Заходу, і вирішить, що в Кремлі готові до переговорів. Причому це може статися ще до саміту НАТО в Анкарі, запланованого на 7-8 липня. Звідки таке припущення?
По-перше, у свою гру перед засіданням Альянсу грає турецький президент Реджеп Таїп Ердоган. Днями глава МЗС Туреччини Хакан Фідан заявив, що його країна готова знову стати майданчиком для переговорів між Україною та Росією. Вочевидь, Трамп може підтримати наміри турків. Заради повернення американців як посередників, а не на боці України, Путін також пристане на турецьку ініціативу.
По-друге, рік було щось схоже на нинішню зміну настрою Трампа. Після скандалу в Овальному кабінеті 28 лютого 2025 року, коли дуже негостинно зустріли президента Зеленського, американці почали тиснути на Київ, навіть на певний час зупинили військову допомогу. Потім Трамп змінив гнів на милість і, здавалося, став на бік добра. Тоді в травні саме відбувся черговий раунд переговорів у Стамбулі фактично ні про що, росіян там представляв Володимир Мединський. Після них Трамп зателефонував Путіну. Той нахвалював стамбульські переговори, які зайшли в глухий кут. Замість натиснути на Кремль, глава Білого дому продовжував вдавати, що все триває добре. А 14 червня Путін привітав його з днем народження — і рівно через два місяці, 15 серпня, російський диктатор уже ходив червоною доріжкою на Алясці.
Путін вітав Трампа і цього року. Після чого росіяни вкинули "дезу", нібито скоро до них приїдуть Віткофф із Кушнером. Учора "бункерний" прогнувся перед президентом США. Мовляв, не певен, що той змінив позицію завдяки переконливості європейців. Каже: Трамп — "більш ніж зрілий і досвідчений політик" і тому не вірить, що його могли переконати остаточно. Точніше, дуже не хоче, щоб так було. А ще — намагається вплинути на американців брехнею про "перемоги" російської армії і такою ж брехнею про буцімто контрольованість ситуації на ринку пального після ударів українських дронів.
Трамп, на жаль, може дослухатися і хитнутися — а це буде поганим сценарієм, адже саміт НАТО в Анкарі вкрай важливий для нас. Союзники обговорюють зобов'язання надати Україні 70 мільярдів євро військової підтримки й обіцяють еквівалентну суму наступного року. Американці у фінансуванні участі не братимуть, однак багато членів Альянсу свою остаточну позицію орієнтуватимуть на настрій головного учасника — з-за океану. Аби настрій лишався непохитним, Трамп має щодня переконуватися, що Росія війну програє.
