Вихід із глухого кута: чи можуть Україна і Польща завершити "холодну війну" за історію
Українська влада та польський уряд шукають шляхи знаття напруги між країнами після скандалу з позбавленням Володимира Зеленського ордена Білого орла. 11 липня вшановували жертв подій на Волині. Як обидві країни підійшли до цієї події?
TrueUA аналізував, як частина польського політикуму вирішила отримати електоральні дивіденди від чергового витка протистояння Києва і Варшави через складні моменти історичної пам’яті. У сусідній державі почастішали випадки агресії щодо українців, як сталося у Вроцлаві, де компанія агресивних молодиків влаштувала жорстоку розправу над підлітком-українцем одразу після того, як почула його розмову українською мовою.
Інший резонансний випадок мав місце у Познані, де група ультраправих радикалів влаштувала допит українці в офісі компанії, яка займається правовим супроводом наших біженці від війни, розпитували про ставлення до Степана Бандери, а потім виклали відео у мережу. Такі інциденти розслідує польська поліція, обіцяє покарати кривдників, це добре, але рівень ксенофобії щодо наших співгромадян у Польщі помітно зріс, і це — факт.
Як свідчать результати опитування, проведеного компанією SW Research на замовлення видання RP.pl, 46,6% поляків покладають відповідальність за ескалацію конфлікту на нашу країну, 12,7% респондентів назвали відповідальною Польщу, а 25,4% вважають, що винні обидві сторони. Тобто маховик антиукраїнської істерії приносить результат, питання — яким саме силам і чи є це довготривалим трендом із відповідними наслідками?
Як Київ і Варшава намагаються досягти потепління
19 червня президент Польщі Кароль Навроцький ухвалив рішення про позбавлення свого українського колеги Володимира Зеленського ордену Білого орла. У відповідь президент України відіслав свій орден до Польщі кур’єрською службою. Важливо, що те ж саме зробили попередні президенти Леонід Кучма, Віктор Ющенко і Петро Порошенко. У Варшаві пропрезидентські політики здійняли лемент, мовляв, українці проявили неповагу до Польщі. На це відповів глава МЗС сусідньої держави Радослав Сікорський:
"У європейській культурі орденів позбавляють за скоєння злочинів. А тут йшлося про розбіжності в поглядах на дуже важливі історичні питання".
Після цього з українського та польського боку відбулося кілька дуже важливих кроків. Перший: головний наш дипломат Андрій Сибіга зустрівся з колегою Сікорським у Варшаві, домовилися про низку спільних кроків, зокрема, про регулярні консультації між міністерствами закордонних справ, зустрічі істориків та залучення релігійних лідерів до діалогу для зниження напруги в окремих гуманітарних питаннях.
Це дуже важливе рішення з огляду на політичні спекуляції окремих польських політиків. Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш, перебуваючи в Україні, заявив:
"Ми віддаємо шану жертвам і згадуємо в молитві під час Святої Меси тисячі невинних поляків, чиї життя були забрані лише тому, що вони були поляками. Пам'ять — наш обов'язок. Правда — основа примирення!".
Своєю чергою, український посол у Польщі Василь Боднар 11 липня, у день вшанування жертв Волинської трагедії, поклав вінок у Волинському сквері у Варшаві. Ні в одному, ні в іншому випадку не було жодних питань чи інцидентів, що підтвердило штучність, роздутість теми польськими ультраправими політиками.
Другий крок: у Польщі оприлюднили інформацію про військову допомогу, надану Україні з початку повномасштабного вторгнення. Загальна сума приблизно 3,5 мільярда доларів. Це рішення польського уряду багато хто критикував, але потрібно розуміти, що воно спрямоване проти внутрішньої опозиції.
Коли та прознала, що Польща передала нам ракети для ППО Patriot, здійняла галас. Один із лідерів антиукраїнської партії "Конфедерація" Кшиштоф Босак звинуватив уряд у таємній передачі ракет. А відвертий українофоб, очільник Бюро міжнародної політики канцелярії президента Польщі Марцін Пшидач закинув уряду, що той поступився чергою в отриманні цих ракет від США.
Сенс рішення пояснив прем’єр-міністр Дональд Туск:
"Польські політики не можуть обговорювати допомогу Україні в контексті якоїсь безглуздої політичної боротьби. Це питання нашої безпеки. Кожна ракета, випущена в Україні, яка влучно знищує снаряди, ракети, дрони й літаки агресора, — це більша безпека Польщі".
А днями Туск наголосив, що за розпалюванням ворожнечі стоять російські боти, то ж уряд збирається жорстко протидіяти дезінформації, а спецслужби каратимуть за будь-які переслідування за національною ознакою. Додамо: не тільки боти, а й польські політики, які прагнуть на українофобії восени наступного року отримати більшість у законодавчому органі.
Як відповіли антиукраїнські сили
Зрозумівши, що їхня стратегія валиться, вони вирішили перехопити ініціативу. Коротко, що з цього вийшло. Під час саміту НАТО в Анкарі зустрілися Зеленський і Навроцький. Останній під час зустрічі знову порушував історичну тематику. Після цього заявив: розбіжності — зберігаються. Можна припустити, що заради цієї заяви Навроцький і зустрічався. Як пояснив президент України, "потрібно, щоб ми були конструктивні і делікатні, щоби не зруйнувати важливі, дружні, сусідські відносини між Україною і Польщею". Видається, польський президент дотримується іншої думки.
Під час заходів з нагоди річниці подій на Волині Навроцький виступив за заборону використання червоно-чорного прапора (у Польщі наголошують, що це прапор виключно УПА). І знову згадав про якусь "бандерівську ідеологію" — міф, вигаданий у Польщі. А кандидат у прем’єри від партії "Право і справедливість" Пшемислав Чарнек анонсував внесення до Сейму резолюції щодо блокування вступу України до Євросоюзу за вшанування УПА. У Кремлі — аплодують!
"Ми бачимо, що російська агентура буквально намагається підігріти польсько-українські емоції. Свою справу роблять і мільйони тролів в Інтернеті, і ми знаємо, кого це тішить: пана Медведєва, пані Захарову, нас до цього заохочують. Тому пропоную замислитися, адже від XVII століття польсько-українські суперечки, злочини чи конфлікти завжди служили нашому спільному ворогові", — прокоментував заяви правої опозиції глава МЗС Сікорський.
Але Навроцький та йому подібні продовжують підігрівати українофобію. Звідси логічне питання: невже у Польщі виросло покоління політиків — агентів Росії?
Агенти Кремля чи "корисні ідіоти"?
Відповідь парадоксальна: і так, і ні. Є, хто прикривається демократичними процедурами, на кшталт "Конфедерації польської корони" Гжегожа Брауна. Відверті українофоби та противники Євросоюзу, але вони мають чималий рейтинг серед виборців. А є такі, як "Право і справедливість", Ярослав Качинський, Кароль Навроцький та його оточення. Вони за своєю суттю — антиросійські, проте десятиліттями спекулювали на тематиці національної пам’яті і це їм приносило дивіденди. Чи є у них економічна програма для поляків без Євросоюзу та НАТО? Звісно ж, ні.
TrueUA аналізував, що собою являють нинішні європейські ультраправі. Вони паразитують на слабостях демократії, граючи тим самим проти політичної єдності в Європі. Бо свій результат на виборах — важливіший.
Як має чинити Україна в історії з польськими ультраправими?
Перше: уряд Туска мусить задовольняти інтереси всього населення, тому іноді від його спікерів можна почути й не зовсім приємні речі, але головне — ці люди працюють на спільний із нами результат. Тому потрібно працювати спільно, шукаючи точки дотику. Перемога восени наступного року партії Туска та інших польських лібералів — нам на руку.
Друге: поляки хочуть продовжувати пошукові роботи для ексгумації жертв полій на Волині, жодним чином їм не треба заважати, щобільше, в разі знахідок (поки таких не було) — покладати вінки на могили жертв. Чи потрібно від поляків вимагати чогось у відповідь? Головне, щоб "ПіС", яка висунула Чарнека кандидатом у прем’єри, не прийшла до влади восени 2027 року та не сколотила коаліцію з двома "конфедераціями", заради цього є сенс скористатися відомим прислів’ям "мовчання — золото".
Нарешті, третє: чим ближче до старту парламентських виборів у Польщі, тим очевидніше, що тамтешні спецслужби активізують протидію російським впливам, у них просто не буде іншого виходу. У цьому контексті дуже важливою є робота наших спецслужб зі збору інформації про роботу агентури РФ у сусідній державі. Прийде час, коли Варшава звернеться по цю інформацію до Києва.
