Тренд на ультраправих: що це означає для Європи і як відповідати Україні
Британське видання The Guardian опублікувало дослідження про причини зростання популярності ультраправих в Європі. З огляду, що ці політсили переважно ще й проросійські, їхній підйом — погана новина для України.
Реалії Європи: чверть виборців голосує за ультраправих
Дослідження в межах проєкту PopuList показує, що майже кожен четвертий виборець у Європі зараз голосує за ультраправі партії, і ця частка зросла майже вп'ятеро з середини 1990-х років і особливо різко — за останні три роки. Під партіями з такою ідеологією автори проєкту розуміють політичні сили, які сповідують авторитаризм і нативізм. Останнє — це віра в те, що країна повинна бути населена виключно членами корінної групи. Нативісти загалом вороже ставляться до немісцевих, убачаючи в них загрозу.
Аналіз, який проводився 150 політологами, встановив, що загалом майже 30% європейців голосують за антиістеблішментські партії — як за крайніх правих, так і за крайніх лівих. Політологи наголошують на успіхах австрійської Партії свободи (FPÖ), підтримка якої зросла з 16% до 29% на виборах 2024 року, французького Національного об'єднання (RN) — зростання з 19% до 37%, партії Chega в Португалії — зростання з 7% до 18%.
Оскільки видання британське, згадали і про шалений успіх Reform UK — раніше TrueUA аналізував причини та наслідки підйому популярності партії Найджела Фараджа. Зокрема, одним із наслідків стала відставка проукраїнського прем’єр-міністра Кіра Стармера. У 2019-му ультраправі в Британії мали підтримку 2%, у 2024-му вже 14%, а на травневих місцевих виборах здобули найбільше місць у місцевих радах, посунувши традиційні Лейбористську та Консервативну партії.
Автори дослідження окремо виділили "Альтернативу для Німеччини" (AfD). Торік на парламентських виборах ця партія подвоїла результат з 10% до 21%, вперше зайнявши друге місце в країні. Додамо: протягом останнього часу ця політсила б’є свої ж рекорди з популярності. Так, згідно з опитуванням інституту Insa, у квітні AfD мала підтримку 28% опитаних, у травні піднялася ще на один пункт, а у червні зберегла ті ж 29%, але рекордно на 9 відсоткових пунктів випередила правлячу коаліцію партій ХДС/ХСС канцлера Фрідріха Мерца.
Наступного тижня в Ерфурті (Східна Німеччина) відбудеться з’їзд "альтернативників". За повідомленням видання Politico, німецька поліція готується до масових заворушень, пов’язаних із цією подією. Очікується, що на неї прибуде понад 50 тисяч демонстрантів, зокрема й ліві радикали, здатні спровокувати побоїще. Видання зазначає, що у вересні в "Альтернативи для Німеччини" є значні шанси отримати більшість голосів у східних землях Саксонія-Ангальт і Мекленбург-Передня Померанія.
Поліція Тюрінгії, на цій землі розташована Ерфурт, підтвердила, що очікує спроби блокування під’їздів до виставкового центру, де відбуватиметься зліт ультраправих. Правоохоронці також заявляють про мобілізацію протестувальників через лівацькі мережеві платформи, учасники яких виступають за масову громадянську непокору. Дати відсіч "Альтернативі…" закликають й активістів із інших країн, зокрема, з Італії та Франції. Нагадаємо: в Німеччині набирає підтримки ініціатива заборони AfD через суд.
Аліс Вайдель, лідерка цієї партії, переконує, що її політсила — не неонацистська, а ще заперечує російський слід в її діяльності. Але факти свідчать про інше. 12 квітня фракція "Альтернативи…" у Бундестагу ухвалила заяву, в якій обіцяє німцям відновити російський газопровід "Північний потік", серйозно ушкоджений вибухами у 2022 році. А в травні депутат Бундестагу від AfD Ляйф-Ерік Гольм виступив проти передачі Україні виведеної з експлуатації газової електростанції в місті Любміні, мотивуючи тим, що після завершення війни в Україні Німеччина нормалізує відносини з Росією і знову куплятиме російський газ. Тобто очевидним для всіх є те, що ця партія лобіює інтереси Москви.
Конспірологія, соцмережі, ідеалізація минулого: на чому спекулюють ультраправі
Нідерландський політолог Маттіс Рудуйн, коментуючи результати дослідження, звернув увагу на причини популярності ультраправих. Він вказує, що це не раптове явище, просто зараз воно прискорилося. Один із ключових факторів прихильності до радикальних правих — критична оцінка європейцями міграційної політики своїх урядів. Другий фактор — нормалізація ультраправих партій.
Ще зовсім недавно вони перебували на маргінальних позиціях, але завдяки ЗМІ й соціальним мережам змогли масштабувати свої ідеї в інформаційному просторі. Тут варто додати важливий штрих — такого роду партії широко ретранслюють різного роду теорії змов, розраховані на людей із низьким рівнем критичного мислення. Конспірологія дає можливість простих пояснень складних проблем.
Ультраправі партії, зазначає політолог Рудуйн, "дуже хороші оповідачі", вони знають, як сформулювати послання до виборців, спрямовують ці послання проти конкретних груп — нація проти іммігрантів, суддів, "пробудженої еліти". Це гарно перемішується із ідеалізацією минулого, в якому було краще. Тобто, стверджує Рудуйн, ультраправі "професіоналізувалися" у своїх наративах.
Погоджуючись із названими причинами росту популярності таких політиків, є сенс додати ще кілька.
- Наприклад, крайні праві найбільш популярні в тих країнах Європи, які колись входили до так званого "соцтабору". Навіть німецька AfD дуже популярна на східних землях, у колишній НДР, а от у західних землях її рейтинги скромні.
- Протягом минулого та цього років помітні перемоги праві сили отримали у Польщі, де їхнім активом є президент Кароль Навроцький (він радше консервативний політик, проте за своїми ідеями близький до антиукраїнських "конфедератів").
- У Чехії урядом керує правий популіст Андрей Бабіш, у проурядову коаліцію входять радикали з партії "Свобода і пряма дія" на чолі з Томіо Окамурою.
- У Румунії якимось дивом президентські вибори виграв ліберал Нікушор Дан, хоча після першого туру лідирував ультраправий проросійський політик Джордже Сіміон.
- Значну популярність мають ультраправі у Словаччині, в Угорщині. Хоча Віктор Орбан та його Fіdes у квітні з тріском програли вибори, вони нікуди з політичної сцени не поділися. Враховуючи, що йдеться про сусідні з нами країни, підйом ультраправих там — значний виклик для України.
Ці політсили заважатимуть нашій євроінтеграції. На прикладі скандалу з орденом Білого орла, зчиненого президентом Навроцьким, добре видно, як спекуляції на історичних травмах негативно впливають на рівень підтримки населенням нашого членства в Євросоюзі.
Щодо країн Старої Європи, там противагою ультраправим є ліві партії, часто також популістського складу, проте вони мають традиційну значну підтримку серед виборців. Автори проєкту PopuList згадали про поразку в Нідерландах Партії свободи Герта Вілдерса (PVV), коли вона втратила майже третину своїх місць і фінішувала другою на виборах, пропустивши вперед ліволіберальну партію D66 на чолі з 38-річним Робом Єттеном.
Проте є інші приклади. Нещодавно в Італії генерал Роберто Ванначчіні створив партію Futuro Nazionale, яка за проголошеними лозунгами займе дуже крайню праву нішу і на найближчих виборах має значні шанси отримати свою фракцію в парламенті.
Не варто забувати й про фактор Дональда Трампа — в його оточенні вистачає діячів, які активно підтримують євроскептиків та ізоляціоністів. Утім, на відміну від минулого року, цього європейські політики намагаються дистанціюватися від непопулярного в Європі президента США. Як зазначає видання Politico, особливо показовою стала поразка Орбана, якого приїхав підтримати віцепрезидент Джей Ді Венс, та сварка Трампа з ідеологічною колежанкою прем’єркою Італії Джорджею Мелоні. Автори публікації звернули увагу, що французький ультраправий Жордан Барделла в недавньому інтерв’ю назвав поведінку Трампа "непередбачуваною". Ще трохи — й європейські праві оголосять американського лідера ворогом Європи.
Оскільки тренд на правих популістів набирає силу, Україні на часі розробити та втілювати превентивні кроки. Від налагодження стосунків із тими, з ким можна вести діалог (свого часу президент Володимир Зеленський зустрічався з Гертом Вілдерсом, після чого цей нідерландський політик припинив ганити Україну), до ефективної роботи з підриву авторитету тих, із ким діалог в принципі неможливий. Тут прикладом може слугувати поведінка українських офіційних осіб щодо Орбана. Ле Пен, Вейдель, Барделла, Бабіш, Окамура, Навроцький, Менцен, Браун та їм подібні ніколи не полюблять Україну, тож важливо зробити все, щоб вони бодай остерігалися їй шкодити.
