Війна очима оператора дронів: понад 10 тисяч вильотів прикордонника Романа Гелі

Наприкінці березня 2026 року Державна прикордонна служба України презентувала у столичному Медіацентрі "Україна" унікальну фотовиставку "Обличчя кордону". Це проєкт, що об’єднав історії військовослужбовців, які стали на захист держави. Після презентації окремі історії учасників фотовиставки отримали продовження у форматі розгорнутих публікацій, що дозволяє глибше розкрити їхній шлях — від цивільного життя до виконання завдань у складі Державної прикордонної служби України.

TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських героїв.

Історія служби Романа Гелі: вибір, зроблений до війни

Кожна історія — це окремий вимір служби та особистого вибору в умовах війни, що демонструє трансформацію відомства і людей у ньому. Цього разу — розповідь про старшого сержанта Романа Гелю, оператора безпілотних систем, який із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист держави та сьогодні виконує бойові завдання, що безпосередньо впливають на хід бойових дій.

Старший сержант Роман Геля народився 2002 року на Півночі України, в мальовничому Поліссі. З дитинства мріяв стати, хоч як би банально це звучало, військовим, а саме прикордонником, оскільки постійно бачив службу охоронців кордону, адже населений пункт, у якому народився і зростав хлопець, розташований в прикордонні Житомирської області. Після закінчення школи вступив до фахового коледжу. Проте за спеціальністю працювати не довелося. Завершивши навчання, втілив свою мрію в життя — підписав контракт із Державною прикордонною службою України.

Контракт за тиждень до вторгнення і перший досвід

Контракт про проходження служби в прикордонному відомстві Роман підписав за тиждень до початку повномасштабного вторгнення російського війська на територію нашої країни. Йому тоді було лише 19…

"Ледь не з дитинства в мене було непереборне бажання служити. Тому, щойно закінчивши Немішаївський фаховий коледж, де я навчався на інженера з безпеки руху, — підписав контракт із прикордонним відомством", — пригадує Роман.

Перші місяці служби пройшли на кордоні з Білоруссю. З часом перейшов до бойового підрозділу 9 прикордонного загону — прикордонної комендатури швидкого реагування, де його прийняли дуже тепло. Він згадує, що колектив був надзвичайно щирим і злагодженим: команда працювала як єдиний механізм, спрямований на виконання спільної мети. До кого б не звернувся — допоможуть, підкажуть, роз’яснять. 

"Колектив зустрів фантастично. Там кожен — за кожного. У бою, на відтяжці, на позиціях ми — єдине ціле", — згадує прикордонник.

"Спочатку я був розвідником. Але коли побачив, як працюють оператори ударних БпЛА, з’явилося нестримне бажання нищити російську наволоч за допомогою новітніх технологій. Базу та необхідний мінімум підготовки я вже мав, тож дуже швидко перекваліфікувався — і досі жодного разу не пожалкував про те рішення. Лише за останню ротацію мною знищені склади з боєприпасами, пально-мастильними матеріалами, бліндажі та укриття окупантів, мінометні позиції, легка броньована техніка", — розповідає Роман.

Робота, що змінює хід бою

Про небуденні речі фронту Роман говорить спокійно й виважено. Навіть про найважчі моменти розповідає так, ніби кожне пережите випробування стало його тихою внутрішньою силою: про понад десять тисяч бойових вильотів, "полювання" на ворожих дронів і моменти, коли рішення треба було приймати за секунди. Він той, кому вдалося зупинити наступ ворога.

Не лише удари: допомога побратимам

Паралельно із роботою оператора не менш важливою є допомога побратимам, які тримають позиції: доставити воду, боєприпаси, медикаменти, харчі чи джерела живлення. Підказати безпечні маршрути руху. За потреби — провести мінування території та коригувати вогонь.

Роман пройшов три ротації — Харківський і Донецький напрямки. Кожна — зі своїми ризиками та викликами.

"Іноді ти маєш кілька секунд, щоб визначити ціль і відпрацювати", — пояснює військовий.

Момент, коли вдалося зупинити наступ

Одну з найяскравіших ситуацій на війні він пам’ятає до дрібниць. Це було на Донеччині. Ворог пішов у наступ переважальними силами. Отримавши інформацію про масований рух противника, він миттєво вирушив на допомогу з багатоцільовим безпілотним комплексом. Завдяки його діям ворожий наступ було зупинено — противник відступив.

"Пам’ятаю, як у військових фільмах говорили, що вмілий снайпер може зупинити наступ. У мене було щось схоже, тільки замість гвинтівки — дрон", — ділиться історією про успішно виконане завдання оператор БпЛА. — "Це неймовірне відчуття задоволення, коли розумієш, чого досяг. Хоча це усвідомлення приходить трохи пізніше. А коли ти тримаєш у руках пульт, то просто виконуєш свою роботу, яку вмієш і знаєш".

Роман додає, що це відчуття, яке неможливо передати, бо усвідомлюєш, що реально за лічені хвилини вплинув на хід бою.

"Разом з побратимами ми знищили значну кількість ворожих цілей, — стверджує старший сержант. — Найскладніше — швидко й точно вирахувати ціль, встигнути відпрацювати по ній. Іноді на це є лише кілька хвилин, а то й секунд".

Під постійною загрозою: дрони і обстріли

Небо над позиціями рідко буває безпечним. Ворожі дрони зависають буквально над головою, після чого починаються обстріли. Особливо окупанти полюють на операторів гексакоптерів "Вампір", які завдають їм значних втрат. Ворог застосовує навіть КАБи, не кажучи вже про артилерію.

"Я керую дроном, а над тобою — ворожий, — пригадує одну із ситуацій боєць. — І ти думаєш: хто кого цього разу перехитрить. Спочатку було страшно від раптових змін ситуації, але згодом звикаєш".

 "Одного разу наш підрозділ виявив ударний БпЛА "Молнія". Це такий собі літачок, який несе декілька кілограмів вибухівки. Почався шквальний обстріл: понад десять ударів поспіль. Дивом усі залишилися живі. Позицію довелося змінювати миттєво. І такі випадки на фронті не рідкість", — констатує Роман.

Найбільші емоції, як зазначає сам воїн, у нього викликає результативна робота. На рахунку Романа понад 10 000 вильотів. Кожний додає впевненості, але не знімає відповідальності.

"Коли є результат — це такий адреналін… ти хочеш знову і знову переживати ці емоції. Береш пульт і "летиш", — ділиться враженнями захисник.

Попри ризики, прикордонник завжди зберігає спокій. Каже, що страх зникає з першим кроком на позицію. Він живе в реальності, де кожен день — ризик. Але мислить про майбутнє дуже по-земному.

Життя після війни: проста мрія

Попри ризики, прикордонник завжди зберігає спокій. Каже, що страх зникає з першим кроком на позицію. Він живе в реальності, де кожен день — ризик. Але мислить про майбутнє дуже по-земному:

"Після Перемоги хочу створити сім’ю. Щоб були діти. І щоб вони жили у вільній Україні".

І така мрія з вуст сильної молодої людини звучить по-особливому, адже наразі його життя — це боротьба за те, щоб Україна вистояла й залишалася незалежною.

Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тут

Читайте також опубліковані історії учасників проєкту:

• Від бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"

• Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети Стамат

• Там, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя Черника

• Війна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброю

• Коли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети Колпакчи

• Від сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди