"Хуліган" і "п’яниця з базукою": The Guardian пояснив, як Трамп і Путін підривають стабільність Європи

Спільна жага до статусу та визнання об’єднує президента США Дональда Трампа й російського диктатора Володимира Путіна у їхньому прагненні підірвати єдність та стабільність Європи. У той час як Росію сприймають як агресивного хулігана, а США часів Трампа — як непередбачувану силу з "базукою" в руках, їхні спільні зусилля перетворюються на руйнівну "отруту" для ліберальних демократій.

Такого висновку дійшли професори в Університеті Джонса Гопкінса Генрі Фаррелл та Сергій Радченко, пише The Guardian.

Існує думка, що агресія Володимира Путіна проти України зумовлена не так імперським апетитом, як гострим дефіцитом міжнародної поваги. Росія, яка колись була однією з двох світових наддержав, болісно переживає втрату колишнього авторитету. Відчуваючи зневагу з боку Заходу (варто згадати лише визначення Барака Обами про Росію як "регіональну державу"), Кремль використовує війну як інструмент примусу до визнання.

Дивно, але антиєвропейський курс Дональда Трампа має ідентичне підґрунтя. Путін усвідомлює, що його реваншизм не принесе йому любові, тому він робить ставку на страх. Для суб'єкта, якого соціальна ієрархія вважає нижчим за рангом, роль "спойлера" (руйнівника гри) стає найвигіднішою стратегією.

Аналогічно Трамп прагне зламати світовий порядок, що ставиться до нього та його ідеології з презирством. Хоча нинішня адміністрація США отримує формальні почесті від автократів, Трамп знає, що лідери демократичного світу дивляться на нього зверхньо. Відтак Америка прагне знищити чинну ієрархію престижу, замінивши її світом, де Трамп отримає безумовне поклоніння. Головною перешкодою тут є Європа з її акцентом на праві та багатосторонніх домовленостях.

Іронія руйнування власного творіння

Як зазначають автори статті, парадокс полягає в тому, що Трамп націлився на світ, який створили самі ж Сполучені Штати. Після Другої світової війни Вашингтон вибудував систему, де демократія та верховенство права стали еталонами. Це було фундаментом американської "м'якої сили" — здатності впливати на світ через цінності та культуру.

Сучасна Європа була вінцем цього порядку. США не лише допомогли відбудувати економіку Заходу через план Маршалла, а й сприяли перемозі ліберальних сил. Європейський Союз став втіленням американських ідеалів навіть більшою мірою, ніж самі США. Тепер же адміністрація Трампа прагне замінити цей правовий порядок правом сили та національними інтересами.

Ілюзія сили та реальність зневаги

У новій стратегії нацбезпеки Трамп заявляє про повернення "величі та порядності" Америки, стверджуючи, що країну знову поважають. Проте реальність зворотна: демократичні країни сприймають нинішні США не як лідера, а як непередбачуваного "п'яницю з базукою". Справжня повага та непрямий вплив США стрімко тануть. Це пояснює ворожість Трампа до Європи. Замість того, щоб зміцнювати трансатлантичну єдність, "MAGA-Америка" намагається підтримати ультраправі рухи та використати невдоволення всередині ЄС як клин проти ліберальних цінностей. Мета — перетворити Європу на конгломерат націоналістичних держав, що не заважатимуть ідеології Трампа.

Пастка "регіональної держави"

Головна проблема Трампа — невідповідність амбіцій і ресурсів. Прагнучи впливати на Європу, він водночас намагається дистанціюватися від неї, послаблюючи роль США в НАТО та скорочуючи дипломатичний апарат. Без цього потужного інструментарію він не здатний переформатувати Європу під свій образ. Адміністрація Трампа може вдаватися до точкових ударів: підтримувати правих радикалів, тиснути на ЄС через регулювання соцмереж чи відмовляти у візах опонентам. Проте, як засвідчив приклад Бразилії та Жаїра Болсонару, такі втручання часто мають зворотний ефект і шкодять самим союзникам Трампа.

У підсумку Трамп опинився у пастці: він прагне глобальної поваги, але водночас перетворює США на подобу Росії — регіональну державу, яка може лише цькувати сусідів, але не здатна вести за собою світ.

Нагадаємо, нещодавно американський лідер Дональд Трамп позитивно оцінив поточний стан діалогу між Україною та Росією. За його словами, переговорний процес триває і демонструє прийнятну динаміку.

Читайте також: Путін тягне час, а Трамп йому дозволяє: що не так із переговорами про кінець війни