Переговори стартували. Чи покаже Трамп свою силу в разі відмови Путіна від перемир’я
Українсько-американські переговори, які 11 березня відбулися у Саудівській Аравії, аналітики називають успішними для України. Як заявив після зустрічі очільник Держдепу Марко Рубіо, тепер м’яч на полі Путіна. Але більшість аналітиків вважають, що російський диктатор не прийме пропозицію 30-денного перемир’я.
З американцями помирилися. Чому зустріч у Джидді дійсно стала успіхом України
Почнімо з того, чому зустріч була необхідна і нам, і американцям, а не тільки українцям, як розповідають тутешні "зрадофіли". Дійсно, скандал у Білому домі під час негостинного прийому Володимира Зеленського став великою неприємністю для української сторони, яка навряд чи очікувала такого від стратегічних партнерів. Подальші недружні кроки американської адміністрації — зупинка постачання зброї, пауза з наданням розвідданих, інформаційні атаки особисто на Зеленського — свідчили про образу Трампа. Але і йому, і членам його команди довелося пояснювати американцям, чому лідеру воюючої країни влаштували публічну прочуханку.
Американським суспільством вчинок своїх президента і віце-президента сприймався дуже неоднозначно. Також у великий мінус трампістам пішла одностайна (путінські Орбан і Фіцо не рахуються) підтримка України з боку Європи. Тому сторони мали зустрітися знову на нейтральній території, щоб розрядити обстановку, нагнітання якої нікому з них не приносило користі.
Щоб довго не описувати перебіг та результати перемовин, дамо кілька цитат осіб, безпосередньо причетних до процесу. Почнемо з Марка Рубіо.
"Перш ніж вести переговори, потрібно припинити стрілянину. Українці на це погодилися. Ми сподіваємося, що росіяни скажуть "так", щоб ми могли закінчити війну у спосіб, який буде прийнятним для обох сторін", — заявив він.
Ці слова стосуються згоди України на американську ініціативу про негайне запровадження 30-денного режиму припинення вогню за умови прийняття та одночасного виконання Російською Федерацією.
Думку Рубіо продовжив другий учасник зустрічі у Джидді, радник президента Трампа з питань нацбезпеки Майк Волц:
"Ми сподіваємося, що росіяни дадуть відповідь "так" якнайшвидше, щоб ми могли перейти до другої фази, яка є справжніми переговорами — не нескінченним діалогом, вічними розмовами, а справжніми переговорами щодо припинення цього конфлікту таким чином, який буде прийнятний для обох сторін, стійким і який забезпечить стабільність і безпеку України в довгостроковій перспективі".
Ну і нарешті слова головної діючої особи від американців Дональда Трампа:
"Ми пройшли половину шляху з припиненням вогню, тепер Росія має зупинитися. Після цього, я думаю, що ми більше ніколи не повернемося до війни… Якщо буде потрібно, ми запровадимо санкції, але, сподіваюся, це не знадобиться. У фінансовому сенсі ми можемо зробити дуже неприємні, погані речі, руйнівні для Росії, але я цього не хочу, тому що я хочу побачити мир".
Отже, американці: а) поспішають, щоб перемир’я стартувало до Великодня (20 квітня) і це Трамп зможе оголосити своїм суперуспіхом на тлі поступово падаючого рейтингу та невдоволення американців внутрішньою економічною політикою Білого дому; б) вперше чітко озвучили погрозу "зробити боляче" Росія, якщо Путін не погодиться на перемир’я; в) знову заявляють, що миру хоче саме Україна, бо після сварки в Овальному кабінеті Трамп розповідав про "мирного" Путіна.
Тепер — думки вголос від наших. Голова президентського Офісу Андрій Єрмак розповів про ставлення американської сторони до гарантій безпеки Україні:
"Ми розглядаємо різні варіанти, за участю різних країн. Безумовно — за допомогою європейських наших партнерів, Сполучених Штатів. Україна точно розуміє, які гарантії безпеки їй потрібні, і наші американські партнери це розуміють".
Зі сказаного президентом України Володимиром Зеленським виділимо дві цитати:
"Для нас важливо, щоб ми почули одне одного. Я вважаю за необхідний і дуже позитивний результат щодо відновлення допомоги та обміну розвідданими".
"Я підкреслював неодноразово: ніхто з нас не вірить рускім — ми це проходили. Але із наративами, що ми не хочемо закінчення війни, які має Росія і розповсюджує по всьому світу, гратись ми не будемо. Я налаштований дуже серйозно і для мене це важливо — закінчити війну. Я хочу, щоби президент США це бачив, щоб американці це бачили й відчували. І щоби Європа і всі були в союзі щодо того, що треба зробити все, щоб примусити Росію до закінчення цієї війни. Тому моя реакція — ми готові до формату тиші на 30 днів. У тому форматі, який нам запропонувала американська сторона".
Отже, українці: а) домоглися негайного скасування американцями паузи у наданні безпекової допомоги, вже тільки заради цього варто було їхати до Джидди; б) домовилися про включення до спільної заяви за підсумками зустрічі умови про залучення європейських партнерів до переговорного процесу (нагадаємо, спочатку американці були проти участі європейців); в) згодою на 30-денне перемир’я не тільки перекинули м’яча росіянам, але й посадили на "шпагат" Трампа — якщо Путін не погодиться на ініціативу перемир’я, Білому дому доведеться реалізувати словесні погрози у бік Росії.
Усіх цікавить, як відреагує Путін
У нього варіантів три: погодитися одразу, погодитися в обмін на свої умови, або не погодитися взагалі. Перший варіант — майже нереалістичний, але він можливий. Тільки не у тому вигляді, на який очікують американці. Вигляд буде такий: погодитися, щоб одразу ж спровокувати ескалацію. Під чужим прапором, під своїм, без різниці. Головне для Путіна — показати Трампу, що швидке припинення війни неможливе. І не він у тому винен.
Це ми вже проходили в часи АТО, — кожне перемир’я завжди закінчувалося порушенням з боку російських терористів. До того ж ворожі воєнкори здійняли ґвалт через ініціативу перемир’я, вважають її неприйнятною. Не ця категорія пропагандистів ухвалює рішення, але вона безпосередньо впливає на суспільну думку в Росії.
Другий варіант більшість аналітиків вважають найімовірнішим. У Трампа є опція посилити санкції, він сам каже, що не хоче цього, і є варіант послабити. То ж російський диктатор ставитиме умову поступового скасування санкцій. До того ж ми не знаємо, чи не була така умова вже прийнята американцями під час зустрічі з посланцями Путіна в Ер-Ріяді 18 лютого. Якщо США підуть на санкційні поступки — це буде дуже неприємно і для нас, і для наших європейських союзників.
Третій варіант — Путін не погодиться на перемир’я. З одного боку — саме шанс налагодити відносини зі Штатами, поки там президент Трамп, з іншого — у Кремлі можуть вважати, що, відмовившись зараз, наступного разу зможуть виторгувати більше. Або ж упевнені, що американський президент не виконає своїх погроз.
Тому не варто плекати ілюзії про швидкий мир. Він дійсно може стати швидшим, але за іншої позиції, аніж та, яку займає американська влада нині. Відкриття збройного ленд-лізу, потужні санкції й мита проти Росії та країн, які їй допомагають, спільний порядок денний з Європою щодо стратегії допомоги Києву і тиску на Москву ---- ось кроки, які потрібні зараз від Вашингтона. Чи будуть вони, цього, мабуть, поки не знає і сам Трамп…