Емоційна хвиля, викликана вторгненням російських дронів у повітряний простір країни НАТО, потроху спадає, вигулькують нові подробиці, які, втім, лише деталізують перебіг події. Але набагато цікавіше, чи винесли з неї висновки поляки, НАТО і США.
У ніч на 10 вересня під час російської атаки на Україну "шахеди" неодноразово порушували польський повітряний простір. Перше порушення сталося у вівторок, 9 вересня, о 23:30, останнє — у середу о 06:30. Загалом нарахували 19 дронів, деякі прилетіли з Білорусі. Чотири БпЛА вдалося збити. Уламки безпілотників уже знайшли в 11 населених пунктах, але ще досі шукають.
Перша політична реакція Варшави була правильною. Там заявили:
"Це акт агресії, який створив реальну загрозу безпеці наших громадян".
Проте після консультацій, які польська влада провела з союзниками по НАТО, Польща активувала не 5 статтю статуту Альянсу, яка передбачає колективну оборону в разі злочину агресії проти країни-учасниці, а 4-ту. Вона має на меті тільки консультації із союзниками. Багато хто вважає таку реакцію НАТО слабкою відповіддю, яка лише розпалить у Путіна бажання знову повторити. При цьому згадують, що російська смертоносна зброя не вперше залітає на терени країн західного військового блоку, і щоразу реакція була схожою.
У лютому і березні цього року після атак країни-терористки на Одещину уламки "шахедів" знаходили на території Румунії. Але найвідоміший інцидент стався 15 листопада 2022 року, коли ракета вдарила по польському селу Переводів неподалік кордону з Україною, внаслідок чого загинули дві особи. Спочатку Варшава звинуватила у ракетній атаці Росію і також залучила 4-ту статтю НАТО. Почалося розслідування, результатом якого став висновок: чия це ракета — не встановлено. Цього разу принаймні ні в Польщі, ні в Альянсі не сумнівалися у походженні дронів. Так що певний прогрес є.
З реакції військових і політиків НАТО навіть жартують: збили лише 4 БпЛА, використавши для цього вартісні ракети ППО, а в Україні таке збивають зі звичайних зеніток. Почуття гумору — потрібна штука, та насправді на цей випадок варто дивитися як на інцидент, із якого потрібно винести уроки. Головний — ні поляки, ні їхні союзники по НАТО не готові до раптової повітряної атаки ворога. А особливо — безпілотниками. Та це не єдина проблема, яка проявилася. Гірше — проблеми політичні.
Перша з них — дронова атака на Польщу розбудила інстинкт колективного самозбереження тільки в окремих учасників найпотужнішого військово-політичного блоку. Попри новий виклик, який поставила агресивна Росія, в європейських країнах тривають внутрішні політичні інтриги, в межах НАТО словацьким та угорським спікерам дозволяють вправлятися у безглуздості заяв, замість заткнути їм рота. Ба, навіть президент Польщі, яка стала об’єктом агресії, зробив більш-менш конкретну заяву лише після телефонної розмови з Дональдом Трампом. Якому, мабуть, не до Польщі, бо зайнятий архіважливою справою — перейменуванням міністерства оборони на міністерство війни.
Світ на другу добу після нальоту російських дронів на Польщу почув коментар Трампа:
"Це могла бути помилка. Але, незалежно від цього, я не задоволений нічим, що стосується цієї ситуації, але сподіваюсь, що це закінчиться".
Після цього ще хтось сподівається на бажання глави Білого дому захищати Європу від Росії?
Друга політична проблема, яка оголилася — навіть після атаки країну — члена НАТО механізми Альянсу та Євросоюзу не запрацювали швидше. Головна дипломатка ЄС Кая Каллас анонсувала нові санкції проти Росії. Але ж усім відомо, з яким скрипом в Євросоюзі ухвалюються санкційні пакети. А в США Трамп перетворив на клоунаду погрози "пекельних санкцій". Є гарні ідеї, як-от від конгресмена Джо Вілсона, який хоче відновити стосовно Росії дію поправки Джексона-Веніка. Проте нічого такого не буде.
Попри вказані негативні процеси, позитивні зрушення все ж почалися. Поляки відсьогодні закрили кордон із Білоруссю. У Москві вже пригрозили "наслідками". Також Польща розгортає близько 40 тисяч солдатів на кордонах своєї країни з білорусами. У Лукашенка почалися російсько-білоруські навчання "Захід 2025". Поки, щоправда, незрозуміло, чи лишаться польські солдати на кордонах далі, чи після закінчення маневрів Путіна і Лукашенка відійдуть в місця попередньої дислокації.
Ще одна позитивна новина — президент Франції Еммануель Макрон, який щойно призначив новим прем’єр-міністром колишнього міністра армії Себастьяна Лекорню, оголосив про перекидання до Польщі три винищувачі Rafale для спільного захисту східного флангу НАТО. Також літаками й системами ППО полякам викликалася допомогти Швеція. Посилить свою присутність у повітряному просторі Польщі, Естонії, Литви та Латвії й Німеччина. Патрулювання у цьому регіоні німці планують здійснювати до кінця грудня. Є ще кілька подібних прикладів — Нідерланди посилюють ППО у Польщі та розгортають 300 своїх військових, Чехія надішле три гелікоптери Мі-17 та приблизно 100 військових.
"Ніколи з часів Другої світової війни не було подібної операції", — відзначив міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш.
Тобто все здається навіть кращим за очікування. Якщо не рахувати вище перелічених політичних проблем.
По-перше, не виправдалися сподівання Києва, що тепер НАТОвці збиватимуть російські військові цілі ще над нашою територією. І тим самим допоможуть нам ефективніше закрити небо хоча б над західними регіонами.
"Україна вже давно пропонує такий крок. Його необхідно зробити заради колективної безпеки", — наголошував глава МЗС Андрій Сибіга.
Проте європейські партнери відгукуватися не поспішають. А після атаки дронів на Польщу швидше може бути інший сценарій — ми з поляками конкуруватимемо за сучасні системи ППО.
Міністр закордонних справ Радослав Сікорський наголошував:
"Нам потрібні Patriot, тому що дрони — не єдина форма російської загрози нашому повітряному простору. Нам також потрібна "антидронна стіна".
І нам потрібні Patriot. Ба більше, поки до поляків не прилетіли російські БПЛА, українці були першими на отримання цих систем.
По-друге, Польща не може після атаки дронів активізувати 5-ту статтю статуту НАТО, а нам пропонують гарантії безпеки, подібні до цієї статті. У теорії має гарний вигляд, але досвід поляків ставить під сумнів оперативність реагування потенційних країн-гарантів.