Рейтинг Ле Пен росте на тлі протестів: до чого варто готуватися Україні
Протести французьких школярів, їх причини TrueUA детально аналізував, розрослися до небачених масштабів, коли до них долучилися ліві радикали. На тлі влаштованих ними безладів рейтинг ультраправої Марін Ле Пен невпинно зростає.
Революція чи банальні погроми
Заворушення відбуваються не лише у Франції. Протести з погромами й грабунками відбулися в Іспанії, Португалії, Албанії, Італії, Бельгії, вони ширяться, як вірус, за схожим сценарієм: спочатку протестувальники висловлюють соціально-економічні вимоги — покращення стану в освіті, розв'язання житлових проблем, протидія зростанню вартості життя — а потім і політичні.
Британська The Guardian пише, що все почалося з Іспанії: там після виселення з квартири померла 87-річна Марікармен Абаскаль — орендодавець підняв вартість оренди для жінки на 230%. У Франції в цей час вже тривали протести школярів, яких підтримали студенти. Наступною стала Португалія — у цій країні ціни на житло зросли більш ніж удвічі. Далі — Італія, там сутички з поліцією відбулися в Мілані, Турині та Болоньї. Підхопила протести албанська молодь.
Вирішили не відставати від французьких сусідів і бельгійці, — у Брюсселі відбулися сутички з поліцією, сталися підпали та інші акти вандалізму.
"Те, що відбувається — вже не протест, — цитує Euronews міністра внутрішніх справ Бернара Квінтіна. — Це чисте насильство, організоване та повторюване з метою дестабілізації нашого суспільства".
Він пообіцяв вжити необхідних заходів для відновлення правопорядку. Схожі заяви лунають і від урядовців інших країн, охоплених заворушеннями.
Уряди реагують по-різному. Так, прем’єр-міністр Іспанії, соціаліст Педро Санчес, спробував провести через парламент закон, який передбачав заборону на виселення до 2030 року та регулювання короткострокової оренди житла, але праві та ультраправі партії в парламенті його заблокували. У відповідь Санчес оголосив дострокові вибори 29 листопада. Експерти вважають крок ризикованим, адже, згідно з останніми опитуваннями, після виборів може виникнути коаліція правої Народної партії та ультраправої Vox. Вони набирають бали на антимігрантській риториці після недавньої кризи в Сеуті.
Французька влада намагається гасити полум’я протестів рішеннями, які багато хто вважає половинчастими, як от залучення додатково 3000 вчителів, щоб подолати дефіцит кадрів. Мітинги і безлад у цій країні тривають, що спонукало владу застосовувати комендантську годину в кількох містах.
Тільки за останні дні у Парижі, Греноблі "революціонери" у масках пошкодили будівлі мерії, у Ліллі — штурмували, у Марселі — проникли в мерію, а в Ліможі — спалили. Причому це була історична споруда. До цього додалися десятки випадків грабунку і підпалу магазинів, мародерства, нападів на поліцейські дільниці. Загалом пошкоджено понад 1500 магазинів, збитки сягнули сотень мільйонів євро.
Влада поклала відповідальність на ультралівих. Еммануель Макрон наголосив: потрібно розрізняти мирних демонстрантів і тих, хто "руйнує, громить і грабує". Міністр внутрішніх справ Лоран Нуньєс дав зрозуміти, що на поступки протестувальникам не йтимуть. Ті ж вимагають притягнути до відповідальності поліцейських за, як вони вважають, застосування надмірної сили. Як довго триватимуть протистояння сказати складно, зазвичай такі акції розвиваються епізодами, то посилюючись, то послаблюючись.
Протести на руку ультраправим
"Національне об’єднання", яке часто критикує президента Макрона та уряд Лекорню, цього разу владу підтримало, але своєрідно. Голова партії Жордан Барделла засудив присутність на протестах "фахівців із сіяння хаосу", а Марін Ле Пен наголосила, що мирні протестувальники проти соціальної несправедливості "стали заручниками ультралівих". Тобто акцентували саме на протилежному ідеологічному полюсі — ліваках.
Це легко пояснюється останніми соцопитуваннями: рейтинг Ле Пен становить 37-38%, вона значно випереджає інших потенційних кандидатів у президенти, а от другий за підтримкою — лідер крайньої лівої "Нескореної Франції" Жан-Люк Моленшон, який підтримав протести (у нього понад 18%). Ле Пен може бути вигідно вийти з ним у другий тур, там вона уособлюватиме Францію, яка працює, а не займається погромами.
Вона тричі ходила в президенти і тричі програвала. Вперше — 2012 року, посівши третє місце. Тоді Ніколя Саркозі, котрий балотувався на другий термін, завдяки правим гаслам відібрав частину її виборців. Вдруге і втретє (у 2017 і 2022 роках) у другому турі Ле Пен програла лібералу Еммануелю Макрону, з ліберальним політиком їй буде складніше змагатися, аніж із лівим радикалом. Таке суперництво фактично відкриває їй шлях до Єлисейського палацу.
Масштабні заворушення на користь лідерки ультраправих ще й тому, що значна кількість учасників, особливо серед погромників — мешканці бідних передмість, а це переважно мігранти або їхні нащадки. Для Ле Пен, яка десятиліттями шпетить французьку владу за лояльність до мігрантів, це просто подарунок долі. Та чи означає це все, що у неї буде легка прогулянка до президентського крісла?
Влада обіцяє навести лад на вулицях міст та притягнути до відповідальності організаторів і виконавців погромів, але цього замало. TrueUA аналізував, як діє російська агентурна мережа в Європі, кого використовує для диверсій та провокацій, серед таких — злочинні угрупування. Саме з цього середовища погромники, які запалили вулиці французьких міст.
Щойно почалися мирні протести школярів, радикали приєдналися до них і повели у геть інший бік. Дуже ймовірно, що зробили вони це за завданням Москви. А ключова мета заворушень, нинішніх і наступних — перемога на президентських виборах вигідного Росії кандидата. Точніше, кандидатки. Хоча це лише припущення.
А що, коли Ле Пен переможе?
Ризики для України — очевидні, вона заявляла, що Франція не надаватиме нашій державі військову підтримку. Пояснює внутрішніми економічними проблемами, зокрема, високим дефіцитом бюджету. Президент Володимир Зеленський відповів їй досить зважено: співпраця з Україною приносить Франції практичну користь, зокрема в оборонній промисловості, і навів кілька прикладів успішної співпраці.
У нас заведено вважати Ле Пен проросійською, французькою трампісткою, однак це не зовсім так. Вона — права популістка, як і всі з її табору — прихильниця суверенітету своєї держави в міждержавних союзах, євроскептик, проте прагне бути президенткою могутньої країни й грати серйозну роль на міжнародній арені. До того ж, на відміну від Трампа, Ле Пен має цілісний світогляд, в якому важливе місце займає сильна Європа сильних націй.
Тут варто нагадати, як вона поставила на місце американського президента, коли той наїхав на італійську прем’єрку Джорджу Мелоні, і не тому, що образив жінку та ідеологічно близького Ле Пен політика. За її словами, Трамп, "безсумнівно, є символом певної форми політичної волі, [яку] майже не бачили в Європі протягом десятиліть", але він "зробив протилежне тому, що обіцяв" у зовнішніх справах, особливо щодо війни в Ірані, яка поглибила розрив між адміністрацією США та європейськими правими.
Французькі політики — ліві, праві, центристи — традиційно дистанціюються від впливу Вашингтона. Спільні інтереси — так, диктат — ні. Також можна пригадати її різку реакцію на крадіжку Росією активів європейських компаній Nestlé та Auchan (остання — французька). За її словами, "РФ не повинна розраховувати на те, щоб прямо чи опосередковано диктувати політику Франції за допомогою залякування, погроз, дестабілізації чи психологічного тиску. Жодна провокація, жодна таємна операція та жодні дестабілізаційні дії не зможуть змусити Францію сприяти досягненню Росією своїх військових цілей в Україні". Цією заявою немало всіх здивувала.
Простіше кажучи, для України її президентство точно стане проблемою, питання тільки в тому, яких розмірів буде ця проблема. Іншими словами, чи буде у Києва цікава пропозиція за продовження підтримки, і, не виключено, навіть посилення. Заява Зеленського саме про це. Можна пригадати, що Ле Пен свого часу підтримала ідею Макрона накрити частину Європи французькою ядерною парасолькою, але не безкоштовно для охочих. Нічого з цього не вийшло через страх європейців втратити американську парасольку. Не виключено, після обрання президенткою Ле Пен активніше просуватиме цю амбіційну тему, яка видається привабливою для нас.
Росія ставить на неї й в різний спосіб сприятиме її перемозі, бо бачить у ній розкольницю європейської єдності, але нам має бути байдуже, які плани на Ле Пен у Кремля, для нас вона може виявитися не найгіршим варіантом. З такими складно домовлятися, але можливо, головне знайти спільні інтереси.
