Не бути "їжею" для хижаків. Чи стане ЄС сильнішим після форуму з безпеки у Мюнхені
Цього тижня відбудеться 62-а Мюнхенська безпекова конференція. Минулорічна ознаменувалася гучним скандалом, викликаним виступом віцепрезидента США Джей Ді Венса. Напередодні заходу організатори оприлюднили звіт, в якому багато цікавого.
Політика Трампа як виклик для Європи
TrueUA аналізував, чому доповідь Венса рік тому стала шокотерапією для учасників конференції з питань безпеки у Мюнхені. Там він, окрім виступу, ще й зустрічався з лідерами ультраправої партії "Альтернативи для Німеччини", що підсилило шоковий ефект. Цього року США представлятиме більш поміркований глава Держдепу Марко Рубіо.
Вже відомо про заплановану на полях форуму зустріч канцлера ФРН Фрідріха Мерца з Рубіо та Володимиром Зеленським. Також, за повідомленням ЗМІ, за мужність і стійкість премію Евальда фон Кляйста присудять українському народу. Ця нагорода присуджується щорічно з 2009 року, лауреатами переважно ставали окремі особи.
За кілька днів до початку конференції організатори оприлюднили звіт. Документ цікавий з огляду на необхідність для України формувати спільну з Євросоюзом політику безпеки. Його автори формулюють ключові положення.
- По-перше, Європа вступила в тривалу еру конфронтації, оскільки повномасштабна агресивна війна Росії та розширення гібридної кампанії руйнують залишки порядку спільної безпеки, що існував після Холодної війни.
- По-друге, поступовий відхід Вашингтона від своєї традиційної ролі головного гаранта безпеки Європи, що відображається в нерішучій підтримці України та загрозливій риториці щодо Гренландії, посилює відчуття невпевненості в Європі та оголює її незавершений перехід від споживача безпеки до постачальника безпеки.
- По-третє, зіткнувшись зі зміною сигналів із Вашингтона, європейські країни залишаються розірваними між запереченням та прийняттям, прагнучи зберегти залученість США, водночас обережно рухаючись до більшої автономії.
- По-четверте, європейські країни відреагували створенням гнучких коаліцій лідерства, збільшенням витрат на оборону та наданням Україні засобів для підтримки її військових зусиль. Проте, констатують автори, залишаються сумніви щодо того, чи достатньо цих зусиль, щоби компенсувати ерозію Pax Americana.
Європа не хоче залишитися в сірій зоні чужих інтересів
Позиція Вашингтона нині змінилася, американська "парасолька" над Європою не зникла, проте гарантія власної безпеки стає імперативом для європейських членів НАТО. Це ж стосується і військової допомоги Україні. Зокрема, згадано про припинення прямого постачання зброї Україні Сполученими Штатами, після чого країни Європи та Канада почали фінансувати закупівлю американської зброї через механізм Переліку пріоритетних вимог України (PURL).
Автори не критикують цей механізм, лише зазначають, що він став "кращою моделлю адміністрації Трампа для підтримки України". Нагадаємо, що нинішній глава Білого дому кілька разів висловлював задоволення тим, що Америка не витрачає гроші на Україну, їх витрачають європейці.
Цинічному підходу Трампа до питань безпеки у звіті присвячений наступний пасаж. Нинішня адміністрація США "розмила межу між безпекою та економічною політикою, більш чітко пов'язавши доступ до американської безпекової парасольки з узгодженням зі своїми економічними інтересами". Таким чином, гарантії Америки мають вищу комерційну ціну. Що, на думку авторів документу, підірвало довіру громадськості до США як надійного союзника.
Зміна політики Вашингтона посприяла появі "Коаліції рішучих" та посиленню єдності в ЄС. На доказ цього автори нагадують, як початковий мирний план із 28 пунктів, вигідний Москві, зазнав кардинальних змін завдяки спільним зусиллям України та європейців. Однак, констатується в документі, ця історія продемонструвала, що США все частіше виступають не в ролі прогнозованого союзника, а радше арбітра.
Окреме місце у звіті приділяється викликам перед Європою через російську агресію. Серед таких називають загрозу прямого військового зіткнення Росії з якоюсь країною НАТО. Що ж пропонується, аби запобігти посталим перед Європою викликам? Процитуємо: "Стимулювання консолідації оборонної промисловості, формулювання цілісного європейського бачення для України та підготовки ЄС до розширення. Ці кроки передбачатимуть розподіл витрат та політичних ризиків". Подальші вагання, підсумовують автори документу, "залишать Європу в сірій зоні між конкуруючими сферами впливу, постійно підриваючи її здатність формувати власну долю".
Що буде після слів
Акценти у звіті розставлені правильно, проте в ньому не знайшлося місця кільком важливим позиціям.
Перша: наскільки Євросоюз готовий до посилення власних збройних сил на тлі поступового ослаблення американських гарантій для Європи. Нещодавно єврокомісар з питань оборони Андрюс Кубілюс закликав до створення постійної стотисячної армії ЄС та Ради європейської безпеки.
TrueUA аналізував сильні і слабкі сторони цієї ініціативи, наголошуючи на тому, що для реалізації безпекових ініціатив в Європи залишилося не так багато часу. Насамперед через внутрішні конфлікти в ЄС, нерішучість окремих держав або й відверту ворожість до Євросоюзу влади таких країн, як Угорщина, Словаччина, Чехія. Ми бачимо зростання популярності ультраправих сил, які сповідують ідеологію ізоляціонізму, ці сили працюють на підрив ЄС.
Друга позиція: готовність до розширення європейської родини. Видання Politico розкрило деталі безпрецедентного плану вступу України до Євросоюзу до виконання всіх реформ, необхідних для повноцінного членства. Сценарій приєднання авансом обговорюється давно, як і варіанти обходу вето Будапешта на наше членство. Проте варто зауважити, що у плану поступового приєднання України є й інші критики, наприклад, Італія.
У Римі вважають, що країни Західних Балкан заслужили на членство першими. Залишається сподіватися, що після конференції у Мюнхені невизначеності щодо вступу України до Євросоюзу стане менше. Хоча цей захід не місце, де ухвалюються офіційні рішення, але там присутні фігури, які формують ідеологію офіційних рішень.
Третя позиція: у звіті зазначається, що європейські країни збільшили витрати на оборону (вони погодилися на це після саміту НАТО за присутності Трампа), однак у цих витратах продовжує зберігатися дисбаланс, оскільки в деяких столицях, схоже, вирішили пересидіти президентство Трампа з надією, що його наступник поверне все, як було. У документі правильно сказано про розподіл витрат та політичних ризиків, але неочевидним є механізм, як це зробити. Приміром, Іспанія не витрачає на оборону навіть мінімальні 2% ВВП.
Влада, і не тільки там, не хоче йти на непопулярні серед значної частини виборців рішення збільшувати витрати на оборону, бо політичні еліти в демократіях мислять електоральними циклами: чи залишимося при владі після наступних виборів або чи отримаємо владу. Не кажучи вже про хибну логіку "навіщо платити за ліфт, якщо живемо на нижніх поверхах", якщо географічна відстань в нинішніх війнах не гарантує спокою.
Остання, четверта позиція: оскільки конференція у Мюнхені присвячена безпеці, цікаво почути від високоповажних учасників їхнє бачення гарантій безпеки Україні. У звіті цю тему акуратно прикрили загальними фразами. Лишається сподіватися, що у звіті до 63-ї конференції буде розділ "Вступ України до Євросоюзу та втілення гарантій безпеки".
