Вибори в Угорщині і майбутнє ЄС: що означає програш Орбана
Вибори в маленькій Угорщині стали подією, яка прикула до себе значну вагу, адже там схрестилися одночасно інтереси об’єднаної Європи та її розкольників із США і Росії. Ставленик останніх — Віктор Орбан — програв. Яких змін варто чекати після цього?
Три головні причини поразки Орбана
Перша причина: набрид. 16 років поспіль Орбан обіймав посаду прем’єр-міністра Угорщини. Стільки часу урядом керувала німецька канцлерка Ангела Меркель, але, на відміну від угорського колеги, при її урядуванні Німеччина демонструвала високі темпи економічного зростання. При Орбану ж Угорщина стала найбіднішою країною Євросоюзу.
Друга причина: вкрай невдала передвиборча кампанія. Замість програми виходу із кризи, в яку уряд завів свою країну, прем’єр і його партія "Фідес" використали традиційні штампи про провину Брюсселю, розбавивши це скаженою українофобією. Залізобетонний електорат "Фідес" таку риторику сприйняв, але він виявився у меншості. А агресія, з якою Орбан вів кампанію, зіграла проти нього, — замість мобілізації електорату вона викликала втому виборців від нагнітання страху.
Третя причина: токсичні VIP-агітатори. Йдеться про росіян та американців. Стосовно перших, то вони відрядили до Угорщини групу політтехнологів із "Агентства соціального проєктування", яких курував заступник керівника адміністрації Путіна Сергій Кирієнко. Політтехнологами їх назвати складно, це радше фахівці з фейків та компромату.
Загалом склалося стійке враження, що Росія допомагала Орбану за лекалами часів іншого Віктора, Януковича. Вояжі глави МЗС Угорщини Петера Сійярто до Москви буцімто для угод про постачання нафти, заяви Орбана та його оточення про дружбу з Росією тощо. Робилося все, щоб на прем’єру і його партії великими літерами було написано "агенти Москви". Єдине, на відміну від Януковича, угорський друг Путіна не встиг взяти у росіян кредит.
До VIP-невдах долучилися президент США Дональд Трамп та віцепрезидент Джей Ді Венс, який особисто приїжджав агітувати за Орбана до Угорщини. Судячи з результатів голосування, угорці заклики заокеанських посадовців сприйняли з точністю до навпаки. Існує слушна думка, що Венс агресивною антиєвропейською риторикою під час перебування в Будапешті тільки погіршив справи Орбана та його партії. Так би мовити, вбив великого цвяха навіть у примарні шанси на перемогу.
Що у планах Мадяра та якою буде доля Орбана після поразки
Нині фаворит перегонів, лідер "Тиси" і майбутній прем’єр-міністр Петер Мадяр робить багато гучних заяв. Це виправдано, адже йому вдалося здавалося б неймовірне — не просто звалити режим Орбана, а й узяти у парламенті конституційну більшість, що відкриває шлях до швидких реформ у країні. Він уже оголосив перші плани, серед них — зміни до конституції, які унеможливлять перебування на посаді прем’єр-міністра понад два терміни (максимум вісім років). Також Мадяр анонсував зустріч із президентом України Володимиром Зеленський та покращення відносин Угорщини з ЄС і НАТО.
"Угорщина обрала Європу. Європа завжди обирала Угорщину. Країна повертається до свого європейського шляху. Союз стає сильнішим", — таким дописом на перемогу "Тиси" відреагувала очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.
Для Європейського Союзу поразка партії Орбана та його відхід від влади — дуже гарна новина. Як і для нас. Зараз вистачає роздумів про проблеми, з якими може зіткнутися Україна у відносинах із новим угорським урядом, що він вестиме таку ж євроскептичну політику щодо нашої держави, як і попередній, що не долучатиметься до військової допомоги українцям. Важливо, що у Будапешті ЄС й Україна отримали договороздатного керівника уряду, далі — справа за дипломатією та вмінням шукати точки дотику.
Багатьох цікавить доля Орбана — під час передвиборної кампанії опозиція розповідала про корупцію влади та її керманича. У мережі жартують, що тепер Орбану, аби не сісти до в’язниці, шлях або до Ростова стежками Януковича, або до Мар-а-Лаго, резиденції Трампа у Флориді. Втім, більш імовірно, що нова угорська влада займеться чисткою владних коридорів від корумпованих представників попередньої влади, а Орбана не чіпатимуть, щоб не посваритися з Вашингтоном.
З іншого боку, якщо Мадяр не обмежить попереднику можливість політичної діяльності, то може за це поплатитися. Орбан матиме чисельну опозиційну фракцію та вплив у політикумі. Можливо, поступиться лідерством у партії молодшому за себе, залишаючись "сірим кардиналом". Так у Франції вчинила багаторічна лідерка ультраправого "Національного об’єднання" Марін Ле Пен, яка після вироку по справі про розкрадання коштів Європарламенту замість себе вивела на політичну орбіту молодого Жордана Барделлу, він, найімовірніше, балотуватиметься від цієї політсили в президенти Франції наступного року.
Де Росія спробує відігратися за втрату Угорщини
Насправді цікавішими за долю Орбана видаються перспективи правого популістського політичного табору в Європі, який одночасно співчуває як трампістам, так і Росії. В Європарламенті залишається група "Патріоти за Європу", створена Орбаном. Її очолює згаданий Барделла. Група має 85 "штиків". Повалення угорського прем’єра стало сильним ударом для неї та для всіх європейських правих і ультраправих сил. Чи скористаються ліберальні політики Європи цією ситуацією для зупинки маршу правих популістів, які розколюють Євросоюз на догоду Трампу і Путіну?
Ще одне цікаве питання, як тепер діятимуть прем’єри Словаччини і Чехії Роберт Фіцо та Андрей Бабіш. Обоє підтримали Орбана. На відміну від ідеологічно близької прем’єрки Італії Джорджи Мелоні, яка раніше добре відгукувалася про главу угорського уряду, проте останнім часом помітно дрейфує з табору європейських трампістів. Вона не підтримала військову операцію США проти Ірану та розкритикувала американського президента за нападки на Папу Римського Лева XIV.
"Я вважаю слова президента Трампа на адресу Святого Отця неприйнятними. Папа Римський є главою Католицької Церкви, і для нього правильно та нормально закликати до миру та засуджувати будь-яку форму війни", — заявила Мелоні.
Її поведінку експерти вважають знаковою для правих політиків Європи, — ті, щоб не втратити прибічників, відбудовуватимуться від асоціації з Трампом.
Під Фіцо і Бабішем також хитаються крісла. У березні Чехією прокотилися масові мітинги проти політики уряду Бабіша. У Словаччині зібрали необхідну кількість підписів за відставку уряду Фіцо та дочасні вибори парламенту. Втративши друга Орбана, ці двоє, очевидно, вимушено пом’якшать свою риторику.
Але загроза для єдності Євросоюзу вимальовується в Болгарії, де цієї неділі відбудуться восьмі за останніх п’ять років дочасні парламентські вибори. Тимчасовий прем’єр-міністр Андрей Гюров заявив, що уряд має намір суттєво посилити заходи протидії підкупу виборців і маніпуляціям під час голосування. Заходи дуже своєчасні, адже Росія у Болгарії спробує взяти реванш за поразку в Угорщині.
Згідно з останніми опитуваннями, в лідери вирвався альянс "Прогресивна Болгарія" на чолі з проросійським експрезидентом Руменом Радєвим, противником допомоги Україні. Гасла альянсу не ультраправі, а просто популістські — євроскептицизм, антикорупційна риторика, так ніби не Радєв був президентом країни.
Окрім цього блоку, паралельною колоною йдуть ще дві політсили, які в разі потрапляння до парламенту можуть скласти проросійську коаліцію — "Рух за права і свободи — Новий початок", який пов’язують із підсанкційним у США бізнесменом Деляном Паєвським, та "Відродження" ультраправого українофоба Костадіна Костадінова. Тож не варто плекати ілюзії, що з поразкою Орбана Кремль та його друзі в американській адміністрації припинять підривати принципи Євросоюзу.
