Водій під обстрілами: як прикордонник Вадим возить життя на передову

Цей матеріал продовжує цикл публікацій у межах проєкту фотовиставки "Обличчя кордону", який об’єднує історії військовослужбовців Державної прикордонної служби України — людей різного віку, професій і життєвого досвіду, яких війна поставила перед вибором і визначила їхню роль у захисті держави. Історія прикордонника Вадима Лахая із позивним Фізрук, водія підрозділу безпілотних авіаційних систем "Фенікс" — одна з них.

TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських героїв.

Від цивільного водія до бойового: історія прикордонника Вадима Лахая

Він народився на Волині, у селі Мала Глуша, і з дитинства тягнувся до техніки. Автомобілі були його справою ще задовго до війни: ремонтував, продавав, працював із ними щодня. Саме за цим заняттям його і застало повномасштабне вторгнення.

До лав прикордонників Вадим долучився під час мобілізації. Його цивільний досвід визначив і військову спеціальність — він став бойовим водієм. Сьогодні його робота — це не просто керування автомобілем, а постійний ризик і відповідальність. Він доставляє особовий склад, боєприпаси, техніку на позиції, де немає доріг у звичному розумінні, зате є мінні поля, вирви, ворожі FPVдрони і постійна загроза обстрілів.

Ціна помилки: коли рішення потрібно приймати миттєво

У таких умовах важливо не лише вміти кермувати, а й "відчувати" машину, стежити за її станом і діяти максимально зосереджено. Помилка може коштувати надто дорого. Сам Вадим говорить, що ця робота гартує характер і вчить діяти з холодною головою, навіть тоді, коли часу на рішення майже немає.

Служба, за його словами, дала й інше — досвід роботи в команді, дисципліну і відповідальність.

"Тут ти постійно вчишся взаємодіяти з людьми, бути зібраним і діяти чітко, — каже він. І додає: ці навички залишаться на все життя".

Найскладніше — працювати під тиском і встигати виконати завдання, зберігаючи безпеку. Але з часом він навчився знаходити баланс між швидкістю і обережністю та діяти за правилами і водночас ефективно.

Головна мотивація: сім’я, заради якої він воює

Його мотивація проста і зрозуміла — сім’я. Дружина і маленька донька. Він воює за те, щоб вони не побачили війни такою, якою бачить її він щодня.

У складі підрозділу "Фенікс" Вадим виконував завдання на Куп’янському та Лиманському напрямках. Каже, що кожна ділянка фронту має свою специфіку: десь більше мін, десь активніше працюють дрони, десь основна загроза — артилерія. Усе це змушує постійно адаптуватися, змінювати маршрути, оцінювати ризики і приймати рішення на ходу. Впливає навіть ландшафт: у лісі легше сховатися, але складніше рухатися.

Після перемоги: повернення до життя і родини

Попри все, він думає про майбутнє. Після перемоги хоче повернутися до мирного життя, знову працювати з автомобілями і, головне, бути поруч із родиною. Бо для нього це і є головна точка опори, заради якої він щодня виходить у дорогу, де кожен маршрут може стати випробуванням.

Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тут

Читайте також опубліковані історії учасників проєкту:

• 200 днів полону після "Азовсталі": історія прикордонника, який пережив пекло "Оленівки"

• Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дім

• Втратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапор

• Війна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахунку

• Від бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"

• Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети Стамат

• Там, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя Черника

• Війна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброю

• Коли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети Колпакчи

• Від сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди