Чотири роки великої війни та купа "мирних планів": чому українці не вірять в диво від Трампа
24 лютого 2022 року стало трагічною датою для всіх українців. Цього дня TrueUA вирішив нагадати, скільки було спроб закінчити війну за столом переговорів і чому нинішня спроба також далека від реального миру.
Від зустрічі на кордоні з Білоруссю до Стамбула. Як Росія нав’язувала свій формат
Цього тижня виповнюється чотири роки не тільки з дня повномасштабного вторгнення росіян в Україну, а й із першого контакту українських та російських уповноважених осіб після початку війни. Сталося це 28 лютого на українсько-білоруському кордоні. Українську групу перемовників представляв глава фракції "Слуга народу" Давид Арахамія, російську — помічник Путіна Володимир Мединський. Обоє досі беруть участь у переговорному процесі. Тоді росіяни викотили ультиматум, який лишався незмінним в основних положеннях протягом подальших спроб дипломатії.
Наступні переговори відбувалися 3 і 7 березня. Росіяни на чолі з Мединським підвищували градус ультиматумів. На той момент в окупації перебувала північ Київщини, значна частина Чернігівщини, Харківщини, росіяни просувалися на Півдні, на Донеччині й Луганщині. Зрештою серія попередніх контактів підвела до переговорів у Стамбулі, які стартували 29 березня.
"Стамбульський формат" був першим, де Україна і Росія за посередництва Туреччини обмінялися позиціями. Українська делегація в Стамбулі нічого не підписувала, але Путін використав цей переговорний трек для нав’язування думки про буцімто якийсь меморандум, на який погодилася Україна. Пізніше глава МЗС РФ Сергій Лавров поширював фейк про готовність української влади підписати угоду на основі стамбульських перемовин. Це була маніпуляція з метою перекладання на Україну провини за продовження бойових дій. Такий самий фінт росіяни застосують щодо Трампа після серпневої зустрічі з Путіним на Алясці, коли казатимуть про "дух Анкориджа".
Частина вимог Кремля з часів перших переговорів у Стамбулі перекочувала в усі інші спроби домовитися. Серед них так зване "усунення першопричин" війни, що передбачає відмову України від членства в НАТО, суттєве обмеження Збройних сил, визнання Криму російським, надання офіційного статусу російській мові, відмова від заборони РПЦ в Україні. До цього додавалися інші максималістські вимоги. Простіше кажучи, Москва вимагала капітуляції не лише від Києва, а й від США та інших членів НАТО, які на час березневих переговорів 2022 року здавалися розгубленими й неготовими йти на щось більше, аніж економічні санкції.
Переговори у Стамбулі зупинилися після деокупації Київщини, коли світ побачив звірства росіян у Бучі, Ірпені та інших містах і селах столичного регіону. До переговорів у найбільшому місті Туреччини ще повернуться через три роки, за інших умов та за наполягання Трампа, але з незмінним порожнім результатом і таким самим порожнім очільником російської делегації Мединським. Його поява у переговорному треку стала ознакою пониження Кремлем зацікавленості у реальних підсумках дипломатії.
"Формула миру". Як Україна просувала свій мирний план і чому нічого не вийшло
На саміті "Великої двадцятки" на Балі 15 листопада 2022 року президент Зеленський оприлюднив "Українську формулу миру" з 10 пунктів. Навколо цього документу протягом наступних двох років і тривала робота українських дипломатів. Водночас прямих політичних контактів між Києвом та Москвою не було. Свої послуги "голубів миру" пропонували лідери окремих держав, проте це був їхній піар, який не мав нічого спільного зі справжньою дипломатією. Можна, зокрема, пригадати човникову дипломатію африканських лідерів на чолі з президентом ПАР Сірілом Рамафосою.
На першу річницю російського вторгнення в Україну свій "мирний план" із 12 пунктів оприлюднив Китай — союзник у війні проти України. За змістом це був абсолютно порожній набір декларацій, єдиний пункт, який заслуговував на увагу — перший, про повагу до суверенітету всіх країн та дотримання принципів Статуту ООН. У травні 2024 року Китай спільно з Бразилією запропонував спільний "мирний план" із шести пунктів, де про повагу до суверенітету вже не згадувалося.
Справжнє нутро "миротворці" із Піднебесної проявили того ж року, коли ледь не зірвали засідання Глобального саміту миру у швейцарському Бюргенштоку, де обговорювалося українське бачення миру. Україна спільно з партнерами активно готувалася до цього заходу, запросили й китайську делегацію, проте в Пекіні відповіли відмовою, бо у Швейцарії не планувалася участь Росії та мав обговорюватися український мирний план, а не всі, яких на той час вже було шість чи сім. Гірше того, китайці відверто зривали цей захід — про що тоді заявив президент Зеленський. На офіційний Пекін орієнтується багато країн Глобального Півдня, відмова китайців їхати на важливий для України форум стала для них сигналом до саботажу.
Глобальний саміт відбувся 15-16 червня 2024 року, під підсумковим комюніке спочатку підписалося 80 держав і чотири міжнародні організації, три з них підписи відкликали, натомість додалися нові, загалом документ підтримали 90 держав і шість організацій. З огляду на поведінку Китаю та гнівні заяви з Москви, результат — досить успішний.
Проте він не отримав розвитку. Головна причина — передвиборча кампанія в США. Світ тоді взяв паузу в очікуванні, хто ж переможе. Тому дипломатична робота з організації другого засідання наштовхувалася на понижений інтерес до цього заходу. Тим більше Дональд Трамп під час кампанії робив гучні заяви, що завершить війну в Україні за 24 години, й в один чарівний дзвінок до Путіна багато хто хотів вірити.
Інша справа, що протягом минулого року про Українську формулу миру вже не згадували. Очевидно, інтересу до неї не проявляли у Вашингтоні, проте, здається, Київ сам відмовився від цієї цікавої ініціативи, віддавши ситуацію в руки Трампа.
Переговори імені Трампа. Куди вони заведуть
Третій за часом переговорний трек — розтягнуті на цілий рік обіцяні 24 години. Сам Трамп каже:
"Ми завершили вісім воєн, і я думаю, що дев'ята на підході. Вона виявилася найскладнішою, хоча я думав, це буде найлегша. Ніколи не знаєш, що буде просто, а що не так вже й просто".
За рік, що минув, та за два місяці цього року українці та наші справжні друзі в Європі й США неодноразово переживали емоційні гойдалки через поведінку глави Білого дому. Чого тільки вартий "мирний план" із 28 пунктів, написаний у Москві й під яким підписалися американці, але потім включили задній хід.
Якщо "стамбульський формат" — формула капітуляції, яку нав’язувала Росія, "Українська формула миру" та Глобальний саміт миру — наше бачення мирного процесу, то зараз не зовсім зрозуміло, який остаточний варіант обговорювався в Маямі, Абу-Дабі, в Женеві. Відомо про план із 20 пунктів, не всі подобаються українцям, але це хоча б якийсь предмет переговорів. Однак після кожної зустрічі виринають тривожні подробиці, як от просування американцями абсурдної ініціативи створення вільної економічної зони в Донецькій області. Іноді складається враження, що ці переговори потрібні лише для того, щоб утримати Трампа за столом перемовин й аби він не побіг брататися з Путіним заради 12 трильйонів доларів, якими Кремль підкупляє американську адміністрацію.
Днями анонсували наступний етап переговорів, а Стів Віткофф взагалі обіцяє "хороші новини".
"Ми з Джаредом (зятем Трампа Джаредом Кушнером, — ред.) сподіваємося внести на обговорення обом сторонам кілька пропозицій, які зблизять їх протягом наступних 3 тижнів і, можливо, навіть призведуть до саміту між Зеленським і президентом Путіним", — заявив він.
Про бажання зустрітися з Путіним казав і президент України. Причому не раз. З Москви відповідали — спочатку треба підготувати документи.
Трамп поспішає, у нього фактично вже розпочалася передвиборча кампанія з проміжних виборів до Конгресу, від яких залежатиме його президентська посада, адже втрата республіканцями більшості хоча б в одній із палат неминуче призведе до початку процедури імпічменту. Це чудово розуміють в Москві, тому навмисно затягують час, сподіваючись, що глава Білого дому або сам зіскочить з переговорів і переключиться на внутрішню політику, або погодиться на двосторонні переговори США — Росія, або на те, що Україна, аби не лишитися без підтримки Штатів, піде на серйозні поступки.
Тому щодо переговорного треку імені Трампа висновків поки немає. Він — нелогічний, непрозорий та незрозумілий переважній більшості нашого суспільства. Про що свідчать дані соцопитування Центру Разумкова: 32,7% опитаних вважає, що українська влада скоріше не успішно веде переговори зі США та РФ щодо мирної угоди, ще 17,4% обрали відповідь "не успішно". "Скоріше успішно "обрали 30,2%, успішно лише 2,9%.
Чому ж переважає кількість тих, хто не бачить успіхів? Відповідь в інших цифрах цього ж опитування: українці — проти поступок Росії в ключових питаннях, а переговори саме про формат поступок. 83,9% опитаних вірять у перемогу України, майже 70% впевнені, що навіть в разі територіальних поступок країна-терористка продовжуватиме агресію.
