Білий дім просуває колишнього прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана на посаду генерального секретаря ООН. Про це повідомляє The Wall Street Journal. Американці буцімто заручилися підтримкою Росії та Китаю. Чи можливий такий поворот?
Хто змагається за крісло генсека ООН
За інформацією джерел The Wall Street Journal, заохочувала колишнього прем'єр-міністра Угорщини взяти участь у перегонах адміністрація Трампа. Згідно з планом американців, Орбан мав би стати спільним кандидатом від США, Росії та Китаю. Як зазначає видання, у Держдепі порахували голоси: вісім членів Ради безпеки ООН, яка й обирає генсека, буцімто підтримають Орбана без проблем, інші можуть приєднатися до більшості. На заваді стоять постійні члени Радбезу — Франція й Велика Британія, які мають право накласти вето на кандидатуру. Що ж до Орбана, то він начебто не проти, але за умови, що точно переможе.
У травні, коли стартувала кампанія з обрання нового генсека Організації об’єднаних націй, TrueUA аналізував перспективи тодішніх претендентів на цю посаду і з’ясував, що ніхто з них Україну не влаштовує. Єдиною кандидаткою, здатною здійснити важливі для ООН реформи, була костаріканка Ребекка Грінспан.
31 липня Рада безпеки провела пробне голосування, найбільшу підтримку (10 голосів із 15) отримала саме Грінспан, друге місце посіла постійна представниця Гаяни при ООН Керолін Родрігес-Біркетт із дев'ятьома голосами, а от фаворит перегонів, генеральний директор МАГАТЕ, аргентинець Рафаель Гроссі, отримав сім голосів.
29 вересня відбулося наступне таємне голосування, костаріканка, яка нині очолює Конференцію ООН з торгівлі та розвитку, знову була першою, гаянка Родрігес-Біркет — другою, Гроссі — третім. Зазвичай відбувається чотири етапи голосувань, однак цьогорічні вибори особливі передовсім через позицію США.
Станом на тепер участь у виборах беруть семеро, окрім згаданих трьох ще Марія Фернандес Еспіноса, колишня очільниця МЗС Еквадору, дипломатка Івонн Абдель-Бакі, яка також представляє Еквадор, Олара Отунну з Уганди, він був спецпредставником генсека ООН з питань дітей та збройних конфліктів ще за головування Кофі Анана, та дипломатка Лана Закі Нусейбе з ОАЕ.
Вона з’явилася серед кандидатів наприкінці жовтня і змішала карти: за принципом ротації наступним генсеком мав би стати представник або представниця Північної чи Південної Америки. Нусейбе під час відповіді на запитання членів ООН заявила, що докладатиме максимум зусиль для завершення війни в Україні. Це вже прогрес, адже трійка фаворитів із американських континентів досить розмито розповідали про плани щодо припинення російської агресії проти України.
Чи є у Нусейбе шанс посунути Грінспан? Її підтримали арабські країни, але цього замало. Лана Закі Нусейбе протягом 11 років була представницею ОАЕ при ООН, нині — державний міністр закордонних справ. Її добре знають у світі за координацію гуманітарної допомоги для цивільного населення Сектору Гази. За походженням Нусейбе — палестинка, її батьки приїхали до Еміратів із Єрусалиму.
Для американської адміністрації походження кандидатки може виявитися червоною лінією навіть попри хороші стосунки з ОАЕ. Не влаштовує вона і Росію, адже з Москви раніше озвучували свого фаворита — це Гроссі. Тепер, коли на горизонті бовваніє фігура Орбана, а в аргентинця шансів майже не лишилося, у Кремлі схопляться за ініціативу Вашингтона, яка росіян повністю влаштовує.
На жаль, адміністрація Трампа вкотре діє в унісон із Росією. Якщо раніше США в ООН голосували спільно зі своїми природними союзниками з Європи, то зараз все частіше діють на користь Москви та Пекіна. Можна пригадати голосування проти проукраїнської резолюції в Генасамблеї в лютому 2025 року. В ООН розглядалася європейська резолюція із засудженням російської агресії та вимогою негайного виведення військ РФ із території України, однак делегація Штатів спільно із Росією, Білоруссю, Північною Кореєю та Сирією проголосувала проти.
Пояснення цих дій не витримувало критики: буцімто одностороннє засудження Москви заважає реалізації мирних зусиль Трампа. Замість європейської резолюції американці внесли свою, в її тексті не було згадок про російську агресію, а війна в Україні названа "трагічним конфліктом". Делегації Європи утрималися під час голосування за цю резолюцію, однак її таки ухвалили.
Чи зможуть Трамп, Путін і Сі нав’язати ООН свого кандидата
Сполучені Штати є найбільшою країною-донором Організації об’єднаних націй — їхній сукупний внесок становить 7,1 мільярда доларів, у бюджеті організації це 22%. Другим за внесками є Китай (20%), але якщо рахувати сумарно всі країни Євросоюзу, тоді друга позиція саме в європейців. А от Росія — лише 11-та, до регулярного бюджету ООН вона сплатила річний внесок 67,1 мільйона доларів. При цьому США та Росія постійно опиняються серед головних боржників перед бюджетом ООН.
Як найбільший донор, Америка має найбільший вплив, тож може застосувати фінансові важелі впливу для пропихування Орбана на посаду генсека. Простіше кажучи, якщо того не оберуть, Трамп може урізати видатки на головну світову організацію. Варто нагадати, що у глави Білого дому з ООН давні складні стосунки. Він навіть цього року створив альтернативну Раду миру під своєю орудою, яка завершилася гучним пшиком. Тепер Білий дім хоче свого генсека. Це нагадує історію з Нобелівською премією миру, яку Трампу не дали і ніколи не дадуть, але винною за це він робить Норвегію, де базується комітет з присудження найпочесніших премій.
В ООН бояться, що провал США з Орбаном спричинить гучний демарш Трампа. З іншого боку колишній угорський прем’єр — абсолютно чужорідне тіло в системі міжнародної безпеки, він ізоляціоніст, дотримується ультраконсервативних поглядів, виправдовує авторитаризм, така фігура взагалі не відповідає ідеології ООН як глобальної організації. На посаді генсека потрібна людина, яка зможе врятувати залишки міжнародного права, а не остаточно його поховати.
До складу Радбезу, окрім п’ятірки постійних членів, входять 10 тимчасових за принципом ротації, зараз це Данія, Греція, Пакистан, Панама, Сомалі (їхня каденція завершиться 31 грудня), Бахрейн, Колумбія, ДР Конго, Латвія, Ліберія (будуть членами до 31 грудня 2027 року). З переліку методом виключення європейців можна зрозуміти, що за вісім країн готові підтримати Орбана, якщо того спільно висунуть США, Росія та Китай. Тобто єдиним варіантом зупинити це божевілля може стати вето Франції або Британії. Париж і Лондон нечасто вдаються до права вето. Чи захочуть вони сваритися з Трампом, заблокувавши обрання його протеже — ще те питання.
Або Гутерріш керуватиме далі, або бунт проти Радбезу
Якщо до кінця цього року нікого на заміну Гутеррішу не знайдуть, тоді ООН опиниться в інституційній кризі. Не виключено, що такий сценарій у Вашингтоні також прорахували, страх перед кризою має зробити країни-члени поступливішими. Отже, 31 грудня цього року нинішній генеральний секретар має скласти повноваження, але ухвалою Генасамблеї та Ради безпеки їх можуть продовжити на пів року. Це юридично найпростіший шлях, але для цього потрібна згода самого Гутерріша.
Коли ж португалець відмовиться, процедура ускладниться, доведеться шукати виконувача обов’язків. Зазвичай такою фігурою стає перший заступник генсека, втім у нинішніх реаліях є проблема: перша заступниця Аміна Дж. Мохаммед є нігерійсько-британською дипломатикою, а громадяни постійних членів ООН, Велика Британія є саме таким членом, не мають права очолювати цю організацію. Чи можливе виключення для виконувачів обов’язків — питання дискусійне, адже знайдуться ті, хто казатиме про конфлікт інтересів.
Третій варіант радикальний і малоймовірний: обрання генсека всіма 193 членами організації на засіданні Генеральної асамблеї. Такого в історії ще не було. Якщо події розвиватимуться за цим сценарієм, можливий розкол ООН на прихильників традиційного шляху обрання генсека за рекомендацією Радбезу, і нетрадиційного, шляхом голосування всіх членів. Демократія виглядає ніби й привабливо, однак частина країн відмовиться визнавати легітимність генерального секретаря, обраного з порушенням статуту.
Чому про Орбана — не анекдот
Радбезу потрібно щонайменше дев'ять голосів за кандидата при умові відсутності вето. З 1 січня змінюється п’ятірка тимчасових членів — ними стануть Австрія, Португалія, Киргизстан, Тринідад і Тобаго, Зімбабве. Три з цих країн можуть підтримати ініціативу США з Орбаном. З п’ятірки Бахрейн, Колумбія, ДР Конго, Латвія, Ліберія, тільки латвійці здатні сказати Трампу "ні". Якщо ж Франція накладе вето, у Трампа, Путіна і Сі Цзіньпіна є запасний вихід — дочекатися президентських виборів, на яких значні шанси має їхня подруга, а заодно і подруга Орбана Марін Ле Пен. У випадку її перемоги, Франція вето відкличе. А доти генсеком працюватиме Гутерріш.
Інформацію про просування Штатами колишнього прем’єра Угорщини на головну посаду в ООН переважно сприйняли з іронією.
"Я впевнений, що Віктор Орбан на посаді генерального секретаря ООН міг би з користю застосовувати майстерні навички вето та шантажу, які він розвинув за роки зриву важливих рішень ЄС. Ми можемо поділитися з рештою світу нашим великим досвідом запрошувати його на каву в потрібний момент", — прокоментував ситуацію глава МЗС України Андрій Сибіга.
Своєю чергою, прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск назвав чутки про Орбана "кумедними".
"Ще хвилину тому він був кандидатом на посаду голови Європейської комісії", — пожартував Туск.
Обрання Орбана справді видається малоймовірним, однак поведінка Трампа, зокрема, намагання завадити роботі Міжнародного кримінального суду — реалії, від яких не віджартуєшся. Тому країнам ЄС й Україні не варто легковажити з планами США, Росії і Китаю. Питання навіть не в тому, пропхають Орбана чи ні, а в глибокій кризі, яку здатне спричинити ламання Оонівських правил і процедур.
