Змінив життя після одного рішення: як колишній ветеринар став артилеристом на війні

Є вибори, після яких життя ділиться на "до" і "після". Антон "Добрий" Добровольський свого часу обрав мирну професію, але коли країна потребувала — обрав інший шлях. Від роботи з тваринами до роботи з артилерією, від спокійної служби до передової — його історія про адаптацію, витримку і відповідальність. Це ще одна історія фотопроєкту "Обличчя кордону" — про те, як людина вчиться жити і діяти там, де страх стає частиною щоденності, а підтримка побратимів — основою сили.

TrueUA є інформаційним партнером фотопроєкту. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських прикордонників.

Вибір, після якого немає "назад": історія прикордонника Антона Добровольського

Прикордонник Антон "Добрий" Добровольський обрав службу свідомо, вирішивши змінити мирну професію на військову. У минулому він навчався на ветеринара і навіть встиг попрацювати за спеціальністю, але згодом вирішив пов’язати своє життя з Державною прикордонною службою.

У 2018 році підписав контракт і розпочав службу кінологом. Працював зі службовими собаками, неодноразово виконував завдання в районі проведення ООС. З початком повномасштабної війни його бойовий шлях продовжився на Сумському напрямку, де від побратимів він і отримав позивний "Добрий".

Там, де працює артилерія

Нині прикордонник виконує бойові завдання в одному з артилерійських підрозділів Державної прикордонної служби України. Виконує завдання з вогневої підтримки.

"Робота моя полягає в тому, щоб підготувати вогневі позиції, зайняти вогневі позиції, відпрацювати та повернутися назад живим та здоровим", — розповідає "Добрий".

"На початках було дуже страшно, але потім звикаєш. Ти зрозумів, як яка система працює, і вже розумієш, на що розраховувати, коли, наприклад, працює артилерія, коли "Гради"... І коли ти в цьому орієнтуєшся, то вже знаєш, на що розраховувати", — додає він.

 "Добрий" ділиться й власним секретом того, як приборкати страх: 

"Треба зарядженим їхати, на позитиві, бо на негативі їздити важко. Треба посміятися, "біса погнати", так би мовити, бо так легше!".

Як тримати себе в руках на війні

На службі цінує точність і відповідальність. Каже, що робота приносить йому задоволення:

"Команда дуже гарна, всі підготовлені, всіх навчили. Командири з нами стріляти їздять, тобто ніхто тебе самого не лишає, про тебе турбуються та піклуються".

Життя після війни — попереду

Про себе розповідає стримано: має родину, а зараз і сам на шляху до створення власної. Плани на майбутнє поки відкладає: спочатку Перемога, а вже потім — рішення. Та одна мрія все ж є — велика подорож разом із сім’єю після закінчення війни.

Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тут

Читайте також опубліковані історії учасників проєкту:

• Поранений у бою, але не зламаний: як прикордонник "Джедай" повернувся на службу попри ампутацію

• Після окупації — на фронт: шлях прикордонниці з Київщини

• Без права на помилку: як працює оператор РСЗВ на фронті

• Коли рішення — це більше, ніж алгоритм: як аналітик даних став командиром БпЛА на фронті

• Водій під обстрілами: як прикордонник Вадим возить життя на передову

• 200 днів полону після "Азовсталі": історія прикордонника, який пережив пекло "Оленівки"

• Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дім

• Втратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапор

• Війна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахунку

• Від бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"

• Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети Стамат

• Там, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя Черника

• Війна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброю

• Коли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети Колпакчи

• Від сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди