Атака на гарантів. Як Росія намагається хитати "коаліцію рішучих"
Видання Welt оприлюднило опитування з дивними цифрами. 52% німців не проти, щоб Україна поступилася окупантам територіями. Яке діло німецьким соціологам до думки німців про наші землі? Відповідь можна пошукати у методах "гібридної" війни Росії.
Єднання Європи (за виключенням проросійських режимів Роберта Фіцо у Словаччині та Віктора Орбана Угорщині) навколо спільного бачення справедливого миру для України дало можливість сьогодні вести переговори про гарантії безпеки. То ж не дивно, що Росія докладає багато зусиль для розколу в лавах європейських політиків. Для цього використовується багато інструментів — від інформаційних фейків до нацьковування друзів Кремля в Європі на провідників "коаліції рішучих".
Нагнітання страхів. Росія гойдає "втомлені від війни" суспільства країн ЄС
Сюди можна віднести й згадане опитування, проведене інститутом дослідження громадської думки Forsa. Його мета очевидна — показати "втому" німців від війни в Україні. Натомість із цього опитування можна зробити висновки про внутрішні біди Німеччини. Зокрема, про потужну п’яту колону Москви з прихильників "Альтернативи для Німеччини". 72% цих респондентів "за" територіальні поступки росіянам.
У Німеччині ллють воду на млин Кремля не тільки ультраправі, а й ультраліві. Сара Вагенкнехт, відома як "подружка Путіна", закликає європейців та особисто Дональда Трампа зняти з порядку денного членство України в НАТО. Після провального саміту Трампа з Путіним на Алясці Вагенкнехт раділа потеплінню відносин США та РФ і закликала канцлера Фрідріха Мерца "покласти відповідальність на Зеленського". А останнім часом мережа агентів Росії в Німеччині посилила психологічний вплив на німців, лякаючи участю німецьких солдатів у миротворчій місії в Україні.
"Мерц не виключає відправки німецьких солдатів в Україну. Це не буде миротворчою місією, а постійною ескалацією проти Росії. Ми чітко заявляємо: ми не відправимо вас в Україну!". Такий брехливий допис зробила партія "Альтернатива для Німеччини" на своїй сторінці в X. І це попри те, що урядовці, зокрема, глава МЗС Йоганн Вадефуль, заявляли: в межах миротворчої місії Німеччина не розміщуватиме контингент в Україні.
Торпедування розміщення військових країн НАТО — це класика "гібридної" війни. В межах багатосторонніх переговорів про формат гарантій безпеки уповноважені особи від окремих країн-учасниць роблять певні заяви. Достовірна інформація виходить виключно від перших осіб або від урядовців, залучених до переговорів. ЗМІ, які посилаються на джерела, експерти тощо достовірними джерелами не є. Приміром, позицію США озвучив президент Трамп:
"Коли йдеться про безпеку, європейці готові відправити своїх людей на місце. Ми готові допомогти їм, особливо, ймовірно, з повітря".
Згодом віце-президент Джей Ді Венс уточнив:
"В Україні не буде американських військ. Але ми продовжимо відігравати активну роль, намагаючись забезпечити українцям надійні гарантії безпеки, необхідні для припинення війни з їхнього боку".
Також відома офіційна позиція Варшави.
"Польща не має наміру відправляти війська на місію до України після закінчення війни", — заявив прем’єр-міністр Дональд Туск.
Водночас він запевнив, що його країна відповідатиме за логістичну організацію допомоги Україні. З огляду на складні внутрішньополітичні процеси, пов’язані з перемогою на президентських виборах Кароля Навроцького та посилення його конфлікту з урядом Туска, на іншу позицію Варшави годі було й очікувати. Добре хоч так. Натомість відомо про попередню згоду відправити своїх військових від 10 країн. Серед них Британія, Франція, Туреччина. Проте хто, в який спосіб і в яких обсягах долучиться до гарантування безпеки, стане відомо тільки після офіційного оприлюднення угоди.
"Консерви" вибухатимуть гучніше. Чому зараз дуже потрібна інформаційна гігієна
Росія і не приховує прагнення зірвати переговорний процес про гарантії безпеки, показати слабкість гарантів. Зараз наш ворог розколює переговорників. Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков висловив побажання свого кривавого боса вести переговори зі США не публічно. Тут же Стів Віткофф, відомий українцям з дуже нехорошого боку, озвучив інформацію про якусь "мирну пропозицію по Донбасу", надану Москвою. Відбувається наступне: сторони шукають точки дотику щодо гарантій безпеки, процес рухається непросто, і в цей час росіяни підкидають американцям пропозицію, яка не буде прийнята Україною, адже всі російські пропозиції — про територіальні поступки. Віткофф та умовний табір "віруючих у мирні наміри Путіна" тепер носитиметься з черговою маячнею росіян. Україна та наші європейські союзники замість плідного переговорного процесу витрачатимуть час на протидію тиску представників згаданого табору.
Інший приклад — хамські висловлювання віце-прем’єра Італії Маттео Сальвіні на адресу президента Франції Еммануеля Макрона.
"Якщо хочете, їдьте туди. Одягайте шолом, куртку, беріть гвинтівку і вирушайте в Україну", — висловився Сальвіні про ініціативу Макрона щодо військових окремих країн Європи в Україні.
Париж викликав "на килим" італійського посла. Але в цій історії головне, не що сказала друга людина в уряді Італії, а хто вона і чому заява зроблена саме зараз. Коли його країна є одним з учасників переговорів про гарантії безпеки та вирішує, в якому форматі до них приєднається.
Восени 2022 року за підсумками парламентських виборів на Апеннінах вперше за дуже багато років створилася права урядова коаліція, яка висунула прем’єром Джорджу Мелоні. Яка є гарним другом України й саме вона запропонувала надати нашій державі гарантії безпеки на кшталт 5-ї статті НАТО про колективну безпеку.
В коаліцію, окрім "Братів Італії", лідерів виборів, увійшли партія нині вже покійного мільярдера і друга Путіна Сільвіо Берлусконі "Вперед, Італіє!" та "Ліга Півночі", обличчям якої є Сальвіні. Ця партія завжди симпатизувала Росії, а сам її лідер неодноразово там бував. 2014 року він підтримав анексію Криму, а його політпроект має угоду з пропутінською "Єдиною Росією". 2024 року опозиційні сили ініціювали вотум недовіри Сальвіні як віце-прем’єру через його російські зв’язки. Голосів за відставку не вистачило. На тлі критики опозиціонерів цей давній шанувальник Путіна навіть засудив вторгнення Росії в Україну. Проте, як бачимо із його нападок на Макрона, осуд дій Кремля був лише ширмою.
Голос Італії — Мелоні, а не симпатики Москви в її уряді. Голос Німеччини — Мерц, а не проросійський симбіоз ультраправих та ультралівих. Проте, на жаль, практично скрізь в Європі є сили та окремі політики, які торпедуватимуть відправку військових до України та значну участь власних держав у гарантіях безпеки. Заяв такого штибу ще буде багато. Десь Росія смикає за ниточки давніх симпатиків, десь почали вибухати "консерви", десь страхи й зневіру просуватимуть через ЗМІ. Бачимо це й у нас.
Приміром, "коаліцію рішучих" критикують за… нерішучість. Мовляв, багато розмов, але ні до чого не домовилися. "Захід нас кинув" — таке ми вже неодноразово проходили. Тут скептикам варто нагадати про дві важливі речі. Перша: політична підтримка, яку надають нам європейські союзники, легітимізована громадськістю цих країн. Для Макрона, Мерца, Стармера, Мелоні тощо дуже важливо зберегти підтримку своїм населенням допомоги Україні. Військова участь у гарантіях безпеки — ризик для солдатів країн — учасниць "коаліції рішучих". Пропутінські сили в державах Євросоюзу навіть із поранення миротворця ліпитимуть трагедію вселенського масштабу. Щоб дорватися до влади й припинити військову допомогу нашій країні. Чи варті чогось гарантії безпеки, якщо країни-гаранти їх порушать після зміни перших осіб у владних коридорах? Ні. Тому нинішні учасники переговорів намагаються створити запобіжники на випадок тріумфу у своїх країнах колективних Сальвіні.
Друга важлива річ: кожен наступний крок, які роблять наші союзники, сильніший за попередній. Так, крокують вони повільно, але такі процедури. Ідею введення французьких військ в Україну Макрон уперше озвучив наприкінці лютого 2025 року. Ох йому тоді й дісталося! Особливо від ультраправої путіністки Марін Ле Пен, яка прикинулася "голубкою миру". Минуло півтора року — й можливість введення військових найсміливіших держав НАТО до України вже розглядається як складова гарантій безпеки.